Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта. Якщо на рахунку підприємства недостатньо коштів для здійснення розрахунків, банк приймає у випадках, передбачених законодавством, розрахункові документи та враховує їх на позабалансовому рахунку № 9803 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у клієнта”, виконуючи платежі згідно з черговістю, встановленою чинним законодавством.

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків [31, с. 134].

Важливим елементом безготівкових розрахунків між підприємствами та організаціями є їх форми. Форми розрахунків між платником і продавцем визначаються угодою між ними. Для кожного з них характерна єдина в масштабах країни форма, сувора стандартизація, кодифікація реквізитів. Система оформлення, використання і руху розрахункових документів називається документообігом. Як було зазначено вище, його основи визначаються Інструкцією № 135 “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року із змінами і доповненнями. Цим положенням передбачаються реквізити розрахункових документів, правила та строки їх оформлення, відповідальність посадових осіб, що підписують документи, якщо їх зміст не відповідає фактично здійсненій господарській операції [44, с. 37 ].

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів :

· платіжними дорученнями;

· платіжними вимогами - дорученнями;

· чеками;

· акредитивами;

· векселями;

· платіжними вимогами;

· інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України [36, с. 120 ].

Способи безготівкових розрахунків полягають :

1) у перерахуванні коштів з розрахункового (поточного) рахунку платника на рахунок одержувача в банку;

2) в зарахуванні взаємних вимог. При цьому взаємні борги підприємств заліковуються і тільки різниця перераховується шляхом запису по їх банківських рахунках. За домовленістю між підприємствами можуть проводитися заліки взаємної заборгованості без участі банків, але з відображанням в бухгалтерському обліку підприємств.

Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів – основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Безумовно, що принципи організації безготівкових розрахунків на макроекономічному рівні мають розглядатися у взаємозв’язку з особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків впливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб’єктів сфери безготівкового обігу платника, одержувача грошових коштів, банку. Специфіка принципів безготівкових розрахунків відображає реальний стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення).

Принципи безготівкових розрахунків – це вихідні положення які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюється також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи [52, с. 314].

Організація безготівкових розрахунків базується на таких принципах.

Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов’язкового зберігання підприємствами і установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків в касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємствами і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.

Другий принцип полягає в тому, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного і додаткового) за згодою банку.

Третій принцип – принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах тощо. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, враховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть виникнути в процесі розрахунків.

Четвертий принцип – кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Враховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб’єкт підприємницької діяльності визначає один із рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

П’ятий принципи стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам – суб’єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежів має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконаних робіт,

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватися готівкою. При цьому постачальник – одержувач коштів повинен суму одержаної готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок в банк. Використання готівки, пов’язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, проводиться тільки через її отримання з каси банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов’язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці [19,с.246].

Виходячи з вище перелічених принципів можна виділити такі основні завдання бухгалтерського обліку розрахунків:

· дотримання встановлених правил розрахункових відносин;

· своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій;

· своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку;

· своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку;

· своєчасна взаємна звірка розрахунків з дебіторами і кредиторами;

· недопущення нереальної дебіторської і кредиторської заборгованості;

· недопущення порушення термінів позовної давності щодо стягнення дебіторської заборгованості;

· недопущення порушення термінів оплати нерезидентами експортного товару і термінів отримання оплаченого імпортного товару, а також термінів отримання імпортного товару за товарообмінними операціями;

· своєчасне і якісне проведення річної інвентаризації розрахунків з постачальниками.

Існують різноманітні класифікації безготівкових розрахунків. Одна з них подана на рисунку 1.2.

Рис