Весь безготівковий платіжний оборот підприємств поділяють на дві частини: розрахунки за товарними операціями і розрахунки за нетоварними операціями [119, с. 328 ].

Розрахунки за товарними операціями – це взаємні розрахунки підприємств за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони є переважаючими, саме вони визначають характер і зміст роботи фінансової служби підприємств у сфері розрахунків. Від безперебійності та планомірності організації розрахунків за товарними операціями у вирішальній мірі залежить стан всіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан.

До другої частини належить велика група безготівкових платежів нетоварного характеру, які відбуваються у зв’язку з виконанням всіляких фінансових зобов’язань підприємств.

Характер цих двох груп розрахунків різний, зокрема із погляду техніки їх здійснення. Найбільшу питому вагу в розрахунках підприємств мають розрахунки за товарними операціями – за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги, одержані матеріальні цінності та послуги.

Залежно від територіального розміщення сторін, що беруть участь у розрахунках розрізняють:

· одногородні (місцеві);

· іногородні;

· міжнародні розрахунки.

Розрахунки між підприємствами, що обслуговуються одним і тим самим банком, або різними установами банку, розміщеного в одному місті, називаються одногородніми. Ті, що обслуговуються різними банками, розміщеними в різних населених пунктах – іногородніми. Іногородні розрахунки, в свою чергу, поділяються на розрахунки за місцем знаходження покупця і за місцем знаходження постачальника, і в безготівкові розрахунки можуть здійснюватися в національній та іноземній валюті [53, с. 517].

Таким чином, від безперебійності та планомірності організації розрахунків за товарними операціями у вирішальній мірі залежить стан всіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан.

1.2. Види і форми безготівкових розрахунків

Важливим елементом системи безготівкових розрахунків між підприємствами та організаціями є їх форми. Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств та організацій і спрямоване на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів, прискорення обігу грошових коштів в розрахунках.

Форми безготівкових розрахунків – це зумовлені характером економічних зв’язків способи здійснення платежів, порядок документообороту і обігу коштів як між учасниками розрахунків, так між ними і банком.

Форми безготівкових розрахунків – це конкретні прояви руху грошових коштів від платника до покупця за допомогою різноманітних розрахункових документів (чеків, акредитивів, доручень, векселів).

Сучасна система безготівкових розрахунків у господарському обороті України, принципи її організації викладені в Інструкції №135 “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджені постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001. Відповідно до цієї інструкції систему безготівкових розрахунків можна представити у наступному вигляді показаному нище (Рис 1.3).

Розрахунки підприємств і організацій між собою, а також з органами

фінансово-кредитної системи здійснюється, переважно, без участі грошей у формі готівки, тобто у безготівковому порядку. Суть безготівкового розрахунку

полягає в тому, що платежі здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку платника у банку на рахунок одержувача, тобто шляхом проведення відповідних записів за рахунками учасників розрахунків. Можливі також безготівкові розрахунки через залік взаємних вимог контрагентів, в тому числі за бартерними угодами [55, с. 17 ].

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються

одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів, способами

Система безготівкових розрахунків

Принципи безготівкових розрахунків

Мета, завдання проведення без-готівкових роз-рахунків | Організація безготівкових розрахунків | Мотивація господарських суб’єктів проведення розрахунків

Способи безготівкових розрахунків

Форми безготівкових розрахунків

Розрахункові документи

Платіжні доручення | Чеки | Акредитиви | Платіжні вимоги

Платіжні вимоги-доручення | Платіжні картки | Векселі

Контроль за станом безготівкових розрахунків

Рис 1.3. Схема структури системи безготівкових розрахунків

платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів. Розглянемо основні форми безготівкових розрахунків.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Розрахунки за платіжними дорученнями в Україні займають перше місце за питомою вагою у сукупному платіжному обороті.

Платіжне доручення являє собою наказ підприємства, організацій банку, що його обслуговує, про перерахування певної суми коштів зі свого поточного рахунку на рахунок постачальника або іншого одержувача коштів.

Доручення виписується на бланку стандартної форми, де зазначається: одержувач коштів, його адреса, найменування і місце знаходження банку, в якому йому відкрито рахунок, вид платежу (найменування товарів, послуг, інших платежів, за які перераховуються кошти). Доручення підписується посадовими особами підприємства і скріплюється печаткою [110, с. 23].

Доручення, включаючи доручення за платежами до бюджету, приймається банком до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок одержувача коштів. Платіжне доручення застосовується в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських постачань за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків одержання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів, запобігають виникненню кредиторської заборгованості покупців [60, с. 49].

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюється також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету, державних фондів, платежі кредитним установам, за банківськими позиками.

Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов’язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за схемою яка наведена на рис. 1.4.

Покупець (платник коштів) | Постачальник (одержувач коштів)

Банк покупця |

Банк постачальника

Рис. 1.4. Схема розрахунків платіжними дорученнями

1. угода між покупцем і постачальником;

2. постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію (роботи, послуги);

3. покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення;

4. банк покупця списує з його рахунку кошти;

5. банк покупця повідомляє покупця – власника рахунку про списання коштів;

6. банк покупця передає електронним зв’язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банка постачальника;

7. банк постачальника