8. банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунку [64, с. 275].

Якщо постачальник (одержувач коштів) не має рахунку в банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням не можливі, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підприємства зв’язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються у разі переказу коштів на виплату заробітної плати працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи [68, с. 115].

Так само переказують окремим громадянам пенсії, заробітну плату, авторський гонорар, витрати, пов’язані з відрядженням, тощо. У таких випадках підприємство-платник виписує платіжне доручення, де визначено призначення вказаної суми, на підприємство зв’язку і передає його в банк.

До доручення додаються бланки заповнених грошових переказів на одержувачів і загальний список одержувачів грошей.

Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:

· відносно простий і швидкий документооборот;

· прискорення руху коштів;

· можливість використання даної форми за нетоварних платежів.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

Платіжні вимоги-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина – вимога підприємства -постачальника до підприємства - покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина – доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповняє постачальник (одержувач коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець, коли він згоден оплатити товар, заповняє нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника [46, с. 34 ].

Розрахунки платіжними вимогами - дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитись від акцепту платіжної вимоги-доручення з певної причини (коли товар не було замовлено, відвантажено не за адресою, коли порушені терміни, коли товар недоброякісний, інше). Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленим товаром відвантажено додатково товари, коли встановлено частину недоброякісного товару і інше. Про відмову від акцепту покупець повинен в установлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови.

Розрахунок за допомогою платіжної вимоги - доручення здійснюється за схемою яка наведена на рис 1.5.

1. постачальник відвантажує продукцію покупцеві;

2. разом з документами на відвантажену продукцію, постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3. покупець передає платіжну вимогу – доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;

4. банк покупця списує з рахунку покупця кошти;

5. банк покупця сповіщає випискою покупця – власника рахунку про списання коштів з його розрахункового рахунку;

6. банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;

7. банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (одержувача коштів);

8. банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок [70, с. 253].

Покупець (платник коштів) | Постачальник (одержувач коштів)

Банк покупця | Банк постачальника

Рис 1.5. Схема розрахунку за допомогою платіжної вимоги – доручення

Позитивні її якості: вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товаро-транспортних документів постачальника.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин. Перша частина – це вимога постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому продукції; в ній вказується найменування і адреса постачальника і платника, найменування і місце знаходження банку постачальника і платника, найменування товару, сума коштів, яку повинен перерахувати платник [71, с. 379 ].

Друга частина платіжної вимоги - доручення – це доручення платника своєму банкові про перерахунок з його рахунку коштів на рахунок одержувача. Платіжна вимога - доручення заповняється постачальником (перша частина) і надсилається покупцеві з розрахунковими і відвантажувальними документами. У разі згоди оплатити платіжну вимогудоручення, платник заповняє другу частину цього документа і подає в банк, але не пізніше двадцяти календарних днів від дня виписки.

Розрахунки з застосуванням платіжних вимог

Платіжна вимога – це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, провести без погодження з платником перерахування належної суми коштів з рахунка платника на рахунок отритувача. Платіжна вимога застосовується в разі здійснення примусового стягнення коштів на підставі рішення суду та інших державних і недержавних органів [66, с. 27 ].

За допомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцентне списання коштів.
Безакцептне списання коштів – це списання коштів з рахунка платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові, одержувачем коштів.
Безспірне стягнення коштів з рахунків у банках може бути здійснено:
1. за виконавчими листами, виданими судами;

2. за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, визнаними законодавством України.

Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержувачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

Платіжні вимоги оплачуються банком негайно, якщо основний рахунок платника і рахунок стягувача ведуться в одній установі банку і на цьому рахунку платника є достатня сума коштів [113, с. 127]. Якщо рахунки ведуться в різних установах банків, то платіж здійснюється по каналах міжбанківських розрахунків. За відсутності чи недостатності коштів на основному рахунку платника банк приймає вимогу до виконання, залучаючи для її оплати кошти з додаткових рахунків платника. Для цього