Використання акредитивної форми розрахунків обумовлюється в угоді між постачальником і покупцем, в якій указують конкретні умови розрахунків за акредитивом, строк його дії, вид акредитива, спосіб його виконання, банк постачальника і покупця [93, с. 215 ].

Підставою для відкриття акредитива є повідомлення постачальника про готовність про відвантаження товару. Для відкриття акредитива платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами.

Закриття акредитива в банку постачальника здійснюється: згідно заяви постачальника щодо відмови від подальшого використання акредитива до закінчення терміну його чинності; після закінчення терміну акредитива; згідно заяви покупця на відкликання акредитива повністю або частково. Акредитив відкривається в день отримання повідомлення від банку-емітента. Невикористана сума акредитива повертається банку платника для зарахування на рахунок, з якого депонувалися кошти, які відображаються на рис.1.8.

Покупець (платник коштів) |

Постачальник (одержувач коштів)

Банк покупця | Банк постачальника

Рис 1.8. Схема здійснення рахунків з використанням акредитивної форми

1. Покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив;

2. Банк покупця відкриває акредитив;

3. Банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива;

4. Банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму;

5. Банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива;

6. Відвантаження товару;

7. Покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, дає наказ на розкриття акредитива;

8. Банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива;

9. Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

10. Банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено.

Для постачальників (одержувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Покупцям розрахунки з використанням акредитива невигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств - покупців.

Розрахунки з застосуваням інкасо

Інкасо – вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей по різних документах (векселях, чеках та інших) від імені своїх клієнтів і зарахування їх в установленому порядку на рахунок одержувача коштів. Найчастіше цей вид операцій застосовують при розрахунках з іноземними контрагентами.

Інкасові доручення – (розпорядження) застосовуються при одержані від боржника платежу за виконaвчими або прирівнями до них документами, які подав на інкасо стягувач.

Інкасове доручення – це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного стягування коштів [95, с. 421].

У рядку “Призначення платежу” інкасового доручення вказується назва законодавчого акту, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися на бланку платіжної вимоги, в якому замість найменування “платіжна вимога” зазначається “розпорядження” або “інкасове доручення”.

У разі, якщо в інкасовому дорученні не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без виконання. Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) накладається на стягувача.

Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки України щодо накладання арешту на кошти юридичних та фізичних осіб [50, с. 355].

Ухвала суду або постанова прокурора, слідчого посилається безпосередньо до банку, в якому видкрито рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладений арешт. У разі накладання арешту на кошти на рахунку банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунка (в тому числі використання коштів на потреби пидприємства та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів) за винятком платежі до бюджету.

Розрахунки векселями

Вексельна форма розрахунків – це розрахунки між постачальником (одержувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель – це письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці [97 с. 84 ].

Його можна застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:

· оформлення та облік платіжних документів;

· проведення заліку взаємної заборгованості;

· вексельне оформлення простроченої заборгованості;

· подальші операції з векселями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов’язанням. Його абстрактність полягає в тому, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов’язань.

Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу та відображається на рис. 1.9.

Ознака класифікації | Види векселів

Емітент | Казначейські

Приватні

Угоди, що обслугов. | Фінансові

Товарні (комерційні)

Суб’єкт, що здійснює оплату | Простий

Переказний

Наявність застави | Забезпечений

Незабезпечений

Порядок платежу | На пред’явника

Строковий

Можливість передавання іншій особі | Такий, що індосується

Такий, що не індосується

Місце платежу | Доміцильований

Недоміцильований

Форма пред’явлення | Паперова

Безпаперова

Рис. 1.9. Схема класифікації векселів

Векселі на основі взаємної довіри суб’єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов’язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грошима. Векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути тільки гроші.

Векселі-казначейські – один з видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:

· для здійснення розрахунків;

· для зарахування сплати податків до державного бюджету;

· як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є