2.3 Оцінка фінансових результатів ТзОВ “ЮТІМ”

Реалізація продукції підприємства здійснюється за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі у випадках, передбачених законодавством, за державними цінами та тарифами. В розрахунках з зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку.

Кінцевим фінансовим результатом роботи підприємства є, як правило, прибуток. Проте в процесі роботи по деяких господарських операціях у підприємства можуть виникати і збитки, які зменшують одержаний прибуток і знижують рентабельність. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансових результатів від реалізації і доходів від позареалізаційних результатів, зменшених на суму витрат по цих операціях.

Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання чинників виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є вироблена продукція, яка стає товаром за умови її реалізації споживачу.

Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, інвестиційної, фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами.

Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки власні фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я. Таким чином, у збільшення прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Прибуток, як економічний показник, являє собою різницю між ціною реалізації та собівартості продукції(товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.

В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток (рис. 2.5).

Загальний

доход = | Економічний прибуток | Бухгалтерський прибуток

+ | +

Економічні витрати = явні + неявні витрати, включаючи нормальний прибуток |

Бухгалтерські витрати =

Явні витрати

Рис.2.5. Економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток

Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR — EC, (2.1)

де ВР — бухгалтерський прибуток;

TR — загальний доход;

ЕС — явні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR — TC, (2.2)

де ЕР — економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC; (2.3)

IC — неявні витрати.

Нормальний прибуток – це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це – плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми.

Отже, NP – економічні витрати і частина загальних економічних витрат фірми. NP – це плата менеджеру за те, щоб не допустити відтоку його капіталу з даної галузі в іншу. Нормальний прибуток є неявним чинником витрат, призначених для оплати на управлінську працю.

Прибуток відбиває результати діяльності підприємства і зазнає впливу багатьох чинників. На формування прибутку впливає:

-

-

-

-

-

-

Прибуток виконує низку функцій ( рис. 2.6)

Рис. 2.6. Функції прибутку підприємства

Оціночна функція – прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Розподільча функція – її зміст полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, котрий отримало в результаті фінансово-господарської діяльності на дві частини :

-

-

Стимулююча функція – прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання :

-

-

-

-

-

-

Для оцінки величини прибутку, в залежності від функцій, які вони виконують та в процесі управління прибутком, існують певні його види. Відповідно до класифікаційних ознак є такі види прибутку (таблиця 2.5).

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел [26, с. 134]:

·

·

·

Таблиця 2.5.

Класифікація видів прибутку підприємства

Класифікаційна ознака | Види прибутку підприємства

Від виду діяльності | -

-

-

-

Від порядку визначення | -

-

-

Від методики оцінки | -

-

Від мети визначення | -

-

Від розмірів | -

-

-

Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору):

Пр=ВД – Sвир – ПДВ – Азб, (2.4)

де ВД – виручка;

Sвир – витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ – податок на додану вартість;

Азб – акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

Пр = ВР – Sрнв – Sн, (2.5)

де ВР – виручка;

Sрнв – собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

Sн – витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку.

Прибуток від продажу майна