4. Упевненість у тому, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод, а витрати, пов’язані з реалізацією продукції, достовірно визначені. Якщо існує невпевненість в отриманні доходів від реалізації, то до усунення цієї невпевненості дохід не повинен визнаватися.

Згідно з П(С)БО 15 “Дохід” дохід від надання послуг визнається в тому періоді, у якому надаються послуги.

Даний стандарт передбачає визначення доходу:

· виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу;

· шляхом рівномірного його нарахування за певний період часу.

Визнання доходу шляхом посилання на ступінь завершеності операції називають методом поетапного виконання. Згідно з цим методом дохід визнається в тих облікових періодах, в яких надаються відповідні послуги.

Ступінь завершеності операції з надання послуг може бути оцінено такими трьома методами:

· вивченням виконаної роботи;

· визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

· визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю ж дату.

Якщо надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій (операцій) за певний період часу, то дохід визнається шляхом його рівномірного нарахування за цей період.

Необхідно також зазначити, що П(С)БО 15 “Дохід” передбачає ситуацію, при якій неможливо на ранніх стадіях господарської операції достовірно оцінити дохід від надання послуг. У такому випадку пропонується дохід визначати тільки в розмірі понесених затрат, які передбачається відшкодувати.

У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належать:

· дохід від реалізації іноземної валюти;

· дохід від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо);

· дохід під операційної оренди активів;

· дохід від операційної курсової різниці;

· пеня, штрафи, неустойки, які визнані боржником або щодо яких отримано рішення судових органів про стягнення;

· доходи про відшкодування сум раніше списаних активів;

· отримані гранти, асигнування і субсидії;

· інші доходи від операційної діяльності.

У бухгалтерському обліку суми інших доходів від операційної діяльності підприємства відображаються на рахунку 71 “Інший операційний дохід” на відповідних субрахунках.

Згідно з П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, витрати — це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

До витрат, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів, відносять:

· списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів, на адміністративні цілі;

· нарахування зносу (амортизації);

· списання основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

· втрати від знецінення запасів;

· недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо);

· нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що може бути не погашена;

· визнані економічні санкції –– сплачені штрафи, пені.

Витратами, що збільшують зобов'язання, є нарахування:

· зарплати, податків, зборів, обов'язкових платежів;

· відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;

· транспортних витрат;

· оренди, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

· інші нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань [15, с.4].

Облік витрат підприємства здійснюється згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Це Положення до прийняття П(С)БО 18 “Довгострокові контракти” також поширюється на витрати з виконання будівельних контрактів та надання послуг для їх виконання.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Ще однією обов'язковою умовою визнання витрат, як і інших активів або зобов'язань, є їх достовірна оцінка.

Слід відзначити, що не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати згідно з п. :

1) погашення отриманих позик;

2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;

3) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента або принципала;

4) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

5) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16 “Витрати”.

Для обліку витрат в Плані рахунків передбачено рахунки класу 8 “Витрати за елементами” і рахунки класу 9 “Витрати діяльності”.

Елементи витрат – це сукупність економічно однорідних операцій. У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків на рахунках класу 8 передбачено відображати витрати за елементами наступним чином:

1. Витрати операційної діяльності:

· “Матеріальні витрати”;

· “Витрати на оплату праці”;

· “Відрахування на соціальні заходи”;

· “Амортизація”;

· “Інші операційні витрати”.

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій:

Крім цього, слід зазначити, що підприємства при застосуванні даного варіанту обліку витрат можуть і не застосовувати рахунок 23 “Виробництво”. У цьому випадку в кінці звітного періоду витрати за елементами разом з доходами списуватимуться безпосередньо на рахунок 79 “Фінансові результати”. Такий метод рекомендується застосовувати тими малими підприємствами, в яких невелика кількість господарських операцій за звітний період і немає складного виробничого процесу.

Всі підприємства, крім малих (хоча малим підприємствам теж не забороняється), облік витрат ведуть