Курсова робота

на тему

Тема: Облік розрахунків з підзвітними особами і різними дебіторами та кредиторами.

Зміст

Вступ...................................................................................................................

1. Теоретична частина.........................................................................................

1.1. Дебіторська заборованість.......................................................................

1.2. Кредиторська заборованість....................................................................

2. Практична частина..........................................................................................

Висновки...............................................................................................................

Література.............................................................................................................

Додатки.................................................................................................................

Вступ

В процесі своєї діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами чи фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг і т.д. В зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей дебіторів підприємству станом на визначену дату. Дебіторами можуть бути як юридичні , так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові засоби, їх еквіваленти чи інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на любу дату, але зазвичай така сума визначається станом на дату балансу. Оскільки згідно з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства представляють також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Спеціального положення (стандарта) бухгалтерського обліку, що визначає методологічні умови формування в бухгалтерському облікові і відображення в фінансовій звітності кредиторської заборгованості (як, наприклад, дебіторської) нема. Такі основи визначає П(С)БО 11 “Зобов’язання”. В названому П(С)БО описано принципи визнання збов’язан, їх класифікація і оцінки, а також розкриття інформації про зобов’язання в примітках до фінансової звітності.

Кредиторська заборгованість – це найбільш “вагома” частина зобов’язань підприємства, в які тепер включаються довгострокові і поточні зобов’язання, забезпечення і раніше не враховувані непередбачені зобов’язання.

Теоретична частина.

1. Облік розрахунків з підзвітними особами і різними дебіторами та кредиторами.

1.1. Дебіторська заборгованість.

В процесі своєї діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами чи фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг і т.д. В зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей дебіторів підприємству станом на визначену дату. Дебіторами можуть бути як юридичні , так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові засоби, їх еквіваленти чи інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на любу дату, але зазвичай така сума визначається станом на дату балансу. Оскільки згідно з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства представляють також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості і її відображення в фінансовій звітності регулюються П(С)БУ 10 “Дебіторська заборгованість”. Дія П(С)БУ 10 не розповсюджується тільки на бютжетні заклади, всі решта юридичні особи зобов’язані керуватися його вимогами.

Дебіторська заборгованість відображується в формі №1 “Баланс” в складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контолюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічної вигоди в майбутньому. Зазвичай економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові засоби або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованіть можна визнати активом тільки тодв, коли існує ймовірность її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.

Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути признана активом і не повинна відображатися в балансі.

Класифікація.

Згідно П(С)БУ 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгостороковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати баланса.

В П(С)БУ 2 “Баланс” дано визначення операційного цикла - це проміжок часу між придбанням і отриманням засобів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного цикла в стандартах немає, але, використовуючи наведене вище визначення операційного цикла , можна зробити висновок, що це операційний цикл в звичайних умовах діяльності. Зазвичай операційний цикл не перевищує 12 місяців, но по деяким видам діяльності він може продовжуватися більше року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла підчас такого операційного циклу, всеодно визнається не довгостроковою, а поточною.

Отже, довгострокова заборгованість - це заборгованість, не пов’язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, яка виникає підчас нормального операційного цикла або буде погашена протягом 12 місяців починаючи з дати балансу.

Таким чином, якщо виникнувша заборгованість не пов’язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендаторів по операціям фінансової оренди, робітників за наданими їм займам), але передбачається, що вона буде погашена в строк не меньше 12 місяців, то така заборованість визнається поточною.

Датою балансу зазвичай є останній день звітного періода.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або до довгострокової прив’язано до дати балансу, на вказану дату потрібно переглядати дострокову заборгованість по окремим дебіторам по строкам її погашення. Якщо виявиться, що до строку погашення заборгованості залишилося меньше 12 місяців, колишня довгострокову заборгованість по слід відобразити на дату баланса як поточну.

Оцінка дебіторської заборгованості в обліку

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовуєтся декілька видів оцінок:

1. Дисконтрольована вартість майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

Оцінка по десконтрольованій вартості майбутніх платежів застосовується орендодавачами для відображення платежів по договорам фінансової оренди. Іншими словами, сума таких платежів повинна відображатися в сумі чистих інвестицій в оренду, яка дорівнює загальній сумі мінімальних арендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за винятком незаробленого фінансового прибутку.

В міжнародній практиці широко застосовується ця оцінка. Що стосується українського бухгалтерського обліку, то до прийняття П(С)БУ 14 “Оренда” застосування цієї оцінки неможливе.

2. Чиста реалізаційна вартість.

Оцінка за чистою реалізаційною вартістю застосовується для поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи