і послуги. Суть цієї оцінки полягає в наступному.
Підприємство, відвантажуючи продукцію, товари, виконуючи роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупця і замовника відразу. Воно вимушене іти на певний ризик для того, щоб збільшити об’єм своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний кредит. В таких умовах залишається ймовірність того, що оплати від покупця може і не бути. В той же час у відповідності з принципом нарахування в момент відвантаження товарів (продукції), виконання робіт чи надання послуг підприємство повинно визнати прибуток від їх реалізації. В прибуток також входять борги, котрі, ймовірно, ніколи не будуть виплачені. Це призводить до того, що реальний прибуток, що отримає підприємство в майбутньому, безпідставно збільшується на суму вказаних боргів. Тому при визнанні прибутку від реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього і вимагає принцип обачності, згідно якого неможна завишати прибутки.
Для оцінки суми сумнівних прибутків існує спеціальна методика, в відповідності з якою підприємство формує резерв сумнівних прибутків.
Таким чином поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, погслуги в момент в момент визнання її активом збільшує прибуток від реалізації і оцінюється по початковій вартості. Але на дату балансу сума має бути зменшена на величину резурву сумнівних прибутків. В підсумок балансу заборгованість включається по чистій реалізаційній вартості, яка являє собою різницю між первиною вартістю поточної дебіторської заборгованності і сумою резерву сумнівних боргів.
3. Первинна вартість.
Оцінка за первинною вартістю застосовується для всіх видів довострокової і поточної дебіторської заборгованості, які не є заборгованістю за продукцію, товари, роботи або послуги або очікуваними виплатами за договорами фінансової аренди. Для цих видів заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.
Безнадійна заборгованість.
Люба заборгованість, як довгострокова, так і поточна, в якийсь момент може бути визнана підприємством безнадійною. До 2000 року в національному бухгалтерському обліку було відсутнє поняття безнадійної заборгованості, хоча і було передбачено списування на збитки підприємства сум дебіторської заборгованості, по якій минув строк позивної давності або відносно якої є документальне підтвердження про неможливість її погасити, тобто документи, які видано судовими органами.
На даний момент для того,щоб визнати в бухгалтерському обліку дебітрську заборгованість безнадійною, не потрібно документальне підтвердження. Достатньо виконання однієї з умов:
-
пройшов строк позивної давності (3 роки);
-
ісеує впевненність в тому, що боржник не погасить свою заборгованість.
Що таке “впевненість” в даному випадку, П(С)БО10 не уточнює, але можна зробити припущення, що якщо підприємство-боржник об’явлено банкрутом, то підприємство-кредитор може списати його заборгованість як безнадійну, знаючи, що майна банкрута не буде достатньо для погашеня заборгованності. В цьому полягає відмінність порядку визнання боргу покупця безнадійним в діючому бухгалтерсму облікові від аналогічного порядку в податковому облікові.
Безнадійна дебіторска заборгованість за продукцію, товари, роботи або послуги списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, який формується на дату балансу на основі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів. При створенні резерву сумнівних боргів збільшуються інші витрати операційної діяльності, а за рахунок зменшення резерву сумнівних боргів.
Якщо для списання безнадійної заборгованості покупців (замовників) не вистачило резервів сумнівних боргів, різниця списується на витрати періода. Якщо резерву сумнівних боргів постійно не вистачає для списання безнадійної заборгованості, підприємству необхідно переглянути методику його формування. Для відображення сум витрат на формування резерву сумнівних боргів і на пряме списання поточної дебіторської заборгованості в новому Плані рахунків передбачено субрахунок 944 “Сумнівні і безнадійні борги” рахунка 94 “Інші витрати операційної діяльності”. Нарахування резерву сумнівних боргів відображається по кредиту рахунка 38 “Резерв сумнівних боргів”, а списання безнадійної заборгованості за рахунок резерва – по дебету цього рахунка.
При списанні дебіторської заборгованості, яка виникла не в результаті відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг, застосовується метод прямого списання сум такої заборгованості на витрати періода.
Після списанні безнадійної дебіторської заборгованості підприємство повинно враховувати його суму на балансовому рахунку на протязі не меньше як 3 роки для спостереження можливості її стягнення в випадках зміни майнового стану боржника. Для обліку сум описаної заборгованості застосовується субрахунок 071 “Списана дебіторська заборгованість” забалансового рахунку 07 “Списані активи”. Якщо напротязі 3-х років заборгованість не буде вішкодована боржником, слід остаточно списати суму з балансового рахунку. Сума заборговансті, що відшкодована після списання, відображається в бухгалтерскому обліку по дебету рахунків 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках” або інших рахунків обліку активів. Одночасно на цю суму слід відобразити прибуток по кредиту субрахунка 716 “Відшкодування раніше списаних активів” рахунка 71 “Інший операційний прибуток”.
Розглянемо на умовному числовому прикладі порядок відображеня сум дезнадійної дебіторської заборгованості в бухгалтерскому облікові.
Резерв сумнівних боргів
Резерв сумнівних боргів формується підприємством на дату балансу. Одночасно величина резерва збільшує витрати звітного періоду. За рахунок створеного резерву будуть списуватися безнадійні борги наступного року. Таким чином метод списування безнадійної заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів відрізняється від методу прямого списання датою включення сум такої заборгованості в витрати. Очевидно, що при застосуавння першого методу витрати визнаютьсяраніше, що відповідає прринципу обачності, згідно якого витрати не можна знижувати.
П(С)БО10 пердбачає два методи формування резерву сумнівних боргів:
1)
виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
2)
на основі класифікації дебіторської заборованості.
Перший метод основано на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор визнаний не платиспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів. Незважаючи на те, що такий метод є припустимим, при здійсненні підприємством достатньо великої кількості