операцій краще використати другий метод формування резерву сумнівних боргів.
Другий метод є базовим і заснований на періодизації дебіторської заборгованості. Для того, щоб скористуватися даним методом, підприємству необхідно проаналізувати інформацію за декілька попередніх звітних періодів відносно виникнення безнадійної заборгованості за продукцію товари роботи або послуги. При цьому слід приймати в розрахунок, коли кожна конкретна заборгованість стала безнадійною – до настання строків оплати по договору або після того, як вона стала простроченою.
По боргам, які стали безнадійними після строку оплати по договору, приймається розбиття на періоди. Зазвичай періодизація простроченої аборованості здійснюється нвступним чином: окремо додається заборгованість, яка стала безнадійно на протязі місяця після настання строку оплати по договору, в строк від 1 до 2 місяців, від 2 до 3 місяців, і заборованість, яка стала безнадійною більш ніж через три місяці після настання строку оплати по договору.
Оскільки заборгованість може стати безнадійною не тільки в результаті визнання покупця банкрутом, але і після проходження строку позивної давності (тобто трьох років з дати оплати заборгованості, передбаченої договором), підриємству потрібно враховувати також дебіторську заборговансть, що виникла три роки тому.
По кожній групі заборгованості визначається коефіцієнт сумнівності. Формули для розрахунку величини вказаного коефіцієнта не існує, він визначається приблизно на основі спостереження і досвіду , а також даних бухгалтерського обліку миулих періодів. Суть коефіцієнта сумнівності полягає в тому, щоб визначити для кожної групи дебіторської заборгованості (розподіл по періодам) процент описаних не оплочених рахунків, тобто процент непогашення заборгованості. Зазвичай коефіцієнт сумнівності зростає з збільшенням періоду непогашення.
Резерв сумнівних боргів визначається як сума добутків заборгованостей по кожній групі на відповідні коефіцієнти сумнівності.
Наведемо приклад формування резерву сумнівних боргів по методу періодизації дебіторської заборгованості.
Примітка до фінансової звітності
В примітках до фінансової звітності згідно з вимогами П(С)БО 10 повинна бути приведена наступна інформація:
-
по довгостроковій дебіторській заборгованості – перелік дебіторів і суми;
-
по заборгованості пов’язаних сторін – перелік дебіторів і суми з виділенням внутрігрупового сальдо дебіторської заборгованості.
Пов’язані сторони згідно визначенню (п.4 П(С)БО 2 “Баланс”) – це підприємства, відносини між котрими обумовлюють можливість однієї сторони контрлювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною.
Отже, в цьому переліку повинна відображатись заборгованість дочірніх і асоційованих підприємств, тобто тих підприємств, в яких доля в уставному капіталі підзвітног підприємства складає більше за 25%. В деяких випадках можливість контрлю забезпечується не володінням часток в уставному фонді, а іншими факторами – володіння частками через інші підприємства, можливістю брати участь в керуванні і т.д.;
-
по іншій дебіторскій заборгованості – склад і суми;
-
метод визначення величини резерву сумнівних борів – виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікаціїдебіторської заборгованості;
-
по поточній дебіторській заборгованості за продукцію, товари, послуги – суми по строкам погашення.
1.2. Кредиторська заборгованість.
Спеціального положення (стандарта) бухгалтерського обліку, що визначає методологічні умови формування в бухгалтерському облікові і відображення в фінансовій звітності кредиторської заборгованості (як, наприклад, дебіторської) нема. Такі основи визначає П(С)БО 11 “Зобов’язання”. В названому П(С)БО описано принципи визнання збов’язан, їх класифікація і оцінки, а також розкриття інформації про зобов’язання в примітках до фінансової звітності.
Кредиторська заборгованість – це найбільш “вагома” частина зобов’язань підприємства, в які тепер включаються довгострокові і поточні зобов’язання, забезпечення і раніше не враховувані непередбачені зобов’язання.
У відповідності з пунктом 3 П(С)БО 1 зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому, якочікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють собою економічні вигоди.
Наприклад, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Це зобов’язання виникає в результаті здійснення операцій, коли було отримано товари або послуги, а грошові засоби за них не оплочено. Або це заборгованість підприємством банку за отриманий кредит, в результаті чого в підприємства виникло зобов’язання його повернення.
Погашення зобов’яання означає, що підприємство віддає ресурси, що втілюють економічні вигоди, наприклад:
-
оплочує грошові засоби;
-
на заміну отриманих активів передає інші активи або надає послуги;
-
замінює дане зобов’язання іншим зобов’язанням;
-
перетворює зобов’язання в капітал.
Зобов’язання відображається в бухгалтерському облікові і в фінансовій звітності тільки в випадку, коли:
-
його оцінка може бути достовірно визначена;
-
існує ймовірність зменшення економічних вигод в майдутньому в результаті його погашення.
Зазвичай сума, що підлягає виплаті ля погашення кредиторської аборгованості, визачається договором (контрактом) або розраховується на основі встановлених правил (тарифів, ставок, норм і т.д.).
Деяка частина зобов’язань підприємства регулярно (щомісячно) нараховується. Суми грошових засобів, що є оцінкою таких зобов’язань, в бухгалтерському облікові відображаються по дебету рахунків активів або витрат і по кредиту рахунків відповідних зобов’язань.
Класифікація кредиторської заборгованості
В відповідності з П(С)БО 11 кредиторську заборованість можна класифікувати як довгостркову поточну.
Причому П(С)БО 11 вимагає класифікувати зобов’язання тільки на основі тривалості періода, на протязі якого вони повинні бути погашені.
Але існує ще один критерій, який визначає підстави для класифікації зобов’язань. Це той самий критерій, що застосовується при класифікації дебіторської заборгованості на поточну і довгостркову (згідно П(С)БО 10), - її походження. Згідно з цим критерієм якщо заборгованість виникла в ході нормального операційного циклу підприємства (навіть якщо він перевищує 12 місяців), вона вважається поточною. Необхідність застосування подібнго критерію для класифікації зобов’язань підтверджується структурою Балансу і роз’ясненями розробників національних стандартів.
Отже, для того, щоб зобов’язання було визнано поточним, воно повинно задвільняти критеріям. Таке зобов’язання повинно бути погашено:
1)
або протягом 12 місяців починаючи з дати балансу;
2)
або протягом операційного циклу підприємства (тобто проміжку часу між купівлею запасів для здійснення діяльності і отриманням