ь Основних витрат, що безпосередньо направлені на виробництво продукції (робіт, послуг) і нерозривно пов’язаних із технологічним процесом;

ь Витрат на обслуговування виробництва і управління ним;

ь Витрат на збут та реалізацію продукції.

Перегрупування виробничих витрат проводиться по калькуляційним статтям собівартості.

Класифікація по статтям собівартості. Усі витрати підприємства, що підлягають включенню у собівартість готової продукції (робіт, послуг), у кінцевому рахунку повністю розподіляються, тобто включається у собівартість окремих видів виготовленої продукції (чи груп виготовленої однорідної продукції), виконаних робіт, наданих послуг.

Групування витрат по статтям собівартості забезпечує виділення витрат, пов’язаних з виробництвом окремих видів продукції. Ці витрати відносяться на собівартість продукції прямо чи опосередковано. Перелік статей собівартості розрізняється за галузями виробництва. Наприклад, застосовується наступне групування витрат по калькуляційним статтям собівартості:

ь сировина і матеріали;

ь повернені відходи (віднімаються);

ь паливо та енергія на технологічні цілі;

ь основна заробітна плата виробничих робітників;

ь додаткова заробітна платня виробничих робітників;

ь відрахування на соціальні потреби виробничих робітників;

ь загальновиробничі витрати,

в тому числі:

ь витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

ь цехові витрати;

ь загальногосподарські витрати;

ь інші виробничі витрати;

ь комерційні витрати.

1.2 Планування, розрахунок та прогнозування витрат у процесі діяльності

Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору оптимальних рішень, що стосуються ціни реалізацій продукції, її номенклатури, асортименту та об’єму випуску, що має прямий вплив на конкурентоспроможність продукції та загалом на підприємство на ринку.

Недостатньо, щоб окремі рішення були ефективними. Необхідно прагнути, щоб уся діяльність підприємства у комплексі стала рентабельною і забезпечувала грошові надходження у об’ємі, що задовольняв би зацікавлених осіб [20, c.35].

Задачею планування витрат є визначення економічних результатів діяльності підприємства, що очікується у майбутньому періоді.

Планування – це один із елементів управління підприємством, що включає у себе вибір цілі підприємства та засобів її досягнення. [17, c.122]

Планування може бути:

· короткостроковим – плани складаються на місяць, квартал, рік;

· довгостроковим – плани визначають напрямки розвитку підприємства у продовж 3 – 5 років і більше.

Планування витрат – полягає у виявленні складу витрат та їх кількісної оцінки.

Планування витрат відбувається для визначення загальної кількості ресурсів, що споживається у процесі виробництва (матеріальних, трудових, грошових) і розрахунку можливого прибутку. Воно слугує базою для контролю за раціональним використанням ресурсів.

При плануванні вирішуються наступні задачі:

· розрахунок вартості ресурсів, що є необхідними для виробництва продукції;

· визначення загального об’єму витрат на виробництво;

· визначення собівартості виробництва кожного виду продукції.

Плановий об’єм витрат розраховується виходячи із структури (номенклатури і асортименту) продукції і об’єму її виробництва.

Ці задачі вирішуються шляхом техніко – економічних розрахунків. При цьому використовують матеріально – технічні норми, нормативи праці, інші параметри виробничого процесу, що фіксуються виробничою документацією, а також приймаються до уваги економічні умови виробничої діяльності: системи оплати праці, ціни ресурсів, нормативи виплат і ніші.

Визначення складу і об’єму витрат не стільки економічна, скільки техніко – економічна задача. Рівень витрат на підприємстві залежить і від рівня професіоналізму та творчого потенціалу інженерних кадрів і організаторів виробництва, а коректність віднесення витрат на види діяльності підприємства, одиниці продукції, виробничі підрозділи і інші об’єкти – від кваліфікації економістів.

Розглянемо схему процедури визначення планового об’єму витрат. (Додаток А)

У процесі довгострокового планування для вибору правильного рішення дуже важливою є інформація про склад і структуру продукції, про витрати на виробництво того чи іншого виду продукції, про рівень витрат в цілому у окремі періоди, про потреби у капіталовкладеннях. На основі цієї інформації вирішуються питання про те, які товари продавати на тих чи інших ринках, за якими цінами, як здійснювати фінансування (із яких джерел і у які терміни), де найкраще розмістити виробництво.

Попередня оцінка витрат може попередити виробництво неприбуткової продукції. Цю оцінку варто проводити на основі: чітко визначних об’ємів виробництва (бажаним є передбачити багатоваріантні завдання і розрахунок відповідних витрат); технології виробництва виробів; варіантів заміни матеріалів; цін на матеріали та тарифи на послуги інших підприємств; розбивки витрат і якісних показників на складові для порівняння їх з витратами і показниками, досягнутими підприємствами – конкурентами. Попередня оцінка має на меті виявити необхідність подальшої модернізації виробу.

При розробці перспективних (довгострокових планів) оцінка майбутніх витрат враховує витрати на нове обладнання і інші елементи основного капіталу.

До розрахунку попередніх витрат потрібно приступати на стадії розробки виробу і маркетингових досліджень, так як саме у ході конструювання, розробки технологій, визначення ємності ринку визначається рівень витрат, починається планування доходів і контроль за витратами виробництва.

Після розрахунку нормативних і фактичних витрат можливим є оцінка різниці між їх значеннями та встановити її причину: різними об’ємами прямих витрат, накладних витрат; вибором між виробництвом та закупівлею напівфабрикатів; витратами на забезпечення якості, зміни стандартних норм; кількістю продукції, що випускається; впливом попиту, ціни та інших факторів.

Кваліфікована попередня оцінка дозволяє виключити дорогі, нерентабельні елементів з виробничого процесу.

1.3 Організація управління витратами з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства

З виробничим рівнем витрат, як правило пов’язане дотримання запланованого рівня витрат і пошук резервів зниження витрат у результаті раціоналізації технологічного процесу і вдосконалення продукції.

Витрати на виробництво краще за все контролювати при виробничому споживанні ресурсів, тобто там, де проходить виробничий процес чи його обслуговування. У зв’язку з цим виникли такі об’єкти формування і обліку витрат, як місця виникнення витрат, центри витрат і центри відповідальності.

До місць виникнення витрат відносять структурні підрозділи (цехи, відділи), що