Місця виникнення витрат є об’єктами аналітичного обліку на виробництво по елементам виробництва і статтям калькуляції.

По відношенню до процесу виробництва місця витрат можна класифікувати на [11, c.54]:

· виробничі;

· обслуговуючі.

До виробничих належать цехи, бригади, ділянки. До обслуговуючих належать відділи, служби управління, склади, лабораторії і т. п.

Центри витрат - це первісні виробничі і обслуговуючі одиниці, що характеризуються одноманітністю функцій і виробничих операцій, схожим рівнем технічного забезпечення і організації праці. Їх виділяють у якості об’єкту планування і обліку витрат з метою деталізації витрат, посилення контролю і збільшення точності калькулювання.

Центр витрат може співпадати із організаційною одиницею (цехом, ділянкою, відділом) чи бути підрозділом, що входить у склад цієї одиниці.

Центри витрат, як і місця виникнення витрат, класифікують по відношенню до процесу виробництва на виробничі, обслуговуючі та умовні.

Центр відповідальності - це підрозділ підприємства, яким керує менеджер, що має делеговані повноваження і відповідає за результати роботи цього підрозділу. Слід відмітити, що місця виникнення і центри витрат можуть повністю співпадати (цех, ділянка, бригада), але у той же час цех, що складається з кількох ділянок, будучи центром відповідальності, охоплює кілька місць виникнення витрат.

Центри відповідальності по відношенню до процесу виробництва класифікуються на основні і функціональні. Основні центри відповідальності забезпечують контроль витрат на місцях їх виникнення: виробничий комплекс відповідає за витрати цехів, цех - за витрати ділянок, що до нього входять, ділянки - за витрати бригад. Функціональні центри - розповсюджують контроль витрат на багато місць їх виникнення, якщо витрати в них формуються під впливом даного центру. До таких центрів можна віднести: відділ головного механіка, що відповідає за витрати на капітальний ремонт та модернізацію обладнання у всіх виробничих підрозділах, відділ головного енергетика, що відповідає за витрати на тепло і електроенергію, воду, зжате повітря на підприємстві в цілому.

Метою створення центрів відповідальності є більш чітка організація контролю та регулювання витрат як функції управління, забезпечення чіткої персоніфікованості відповідальності за рівень окремих витрат на підприємстві.

В умовах ринкової економіки управління витратами на підприємстві тісно пов’язане із фінансовим управлінням. Це досягається шляхом бюджетування витрат - побудови на підприємстві системи бюджетного планування, контролю, аналізу витрат та фінансових ресурсів.

Для виробничих підрозділів основного виробництва, діяльність яких залежить від об’єму реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства є сенс встановлювати бюджети витрат на виконання окремих договорів (проектів). Затвердження бюджету витрат таким підрозділам виправдовує себе при стабільному обсязі виробництва продукції. В умовах нестабільності об’ємів виробництва і реалізації продукції підрозділам краще мати встановлені значення нормативів на одиницю об’єму виробництва продукції (робіт, послуг). Нормувати можна як загальний об’єм витрат на одиницю продукції, так і витрати на використання окремих видів ресурсів.

Діяльність же допоміжного виробництва носить більш складний характер. Перед бюджетування витрат на його діяльність потрібно визначитися із тим, що входить до складу його функцій. Найбільш раціональним є розрахунок витрат по кожному виду діяльності, на основі визначення нормативу витрат на виконання окремих робіт (замовлень).

Найбільш обґрунтованим є бюджетування підрозділів функціонального управління, як в цілому на підприємстві, так і в його окремих виробничих цехах. В цілях організації системи управління витратами через механізм бюджетування слід створити на підприємств сквізну систему з функціональних бюджетів:

· фонд оплати праці;

· матеріальні витрати;

· споживання енергії;

· амортизація;

· інші витрати.

В процесі управління витратами головною метою є зниження рівня витрат на виробництво з метою підвищення конкурентної позиції продукції підприємства та його самого на ринку.

Зниження витрат на підприємстві на виробництво продукції - складний процес, що вимагає від всього виробничого колективу підприємства дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

Зниження витрат на виробництво досягається шляхом:

· застосування ресурсозберігаючих технологій;

· чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до зменшення втрат від браку;

· збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до зменшення вартості основних фондів, незавершеного виробництва та запасів продукції;

· розробка оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечить раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства;

· підвищення організаційного рівня виробництва, що має на меті скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу, і як наслідок собівартості продукції і розмірів оборотних засобів підприємства;

· впровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяє економії усіх видів ресурсів, збільшення якості продукції;

· раціоналізація організаційної структури управління підприємством, а значить і скорочення витрат на управління і збільшення його ефективності.

Отже, витрати характеризують у грошовому виразі об’єм ресурсів, що є використаними у конкретних цілях і трансформуються у собівартість продукції (робіт, послуг).

Управління витратами – є засобом досягнення підприємством високого економічного результату. Воно зводиться не лише до зниження витрат, але розповсюджується на всі елементи управління.

Класифікація виробничих витрат виявляє об’єктивно існуючі групи витрат, процеси формування витрат і взаємовідносини між їхніми окремими частинами. Без класифікації витрат не можливим є вирішити задачі управління ними на підприємстві. Класифікація витрат для цілей управління повинна відповідати головній вимозі – базуватися на ознаках, що дозволяють диферинціонувати витрати для управління ними у різноманітних аспектах.

Для цілей управління витрати на підприємстві найбільш часто групують по двом ознакам:

· економічними елементами;

· Калькулятивним статтям собівартості.

Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору оптимальних рішень, що стосуються ціни реалізацій продукції, її номенклатури, асортименту та об’єму випуску, що має прямий вплив на конкурентоспроможність продукції та загалом на підприємство на ринку.

Недостатньо, щоб окремі рішення