Зміст "інституту правового регулювання членства в селянському (фермерському) господарстві" полягає в обо-в'язковості особистої трудової участі всіх його членів у процесі господарювання, в їх праві на участь в управлінні справами цього господарства, на оплату праці, укладення договору про спільну діяльність всіх його членів тощо.

Відповідно до Закону "Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 29) діяльність господарства припиняє-ться в разі:

1) добровільної відмови голови господарства від земель-ної ділянки, наданої йому в користування, в тому числі від її оренди, а також при відчуженні земельної ділянки, що належить йому за правом приватної власності;

2) прийняття членами господарства рішення про припи-нення його діяльності;

3) ведення господарства переважно за рахунок праці найманих працівників;

4) використання землі не за її цільовим призначенням або способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погір-шення екологічної ситуації;

5) несплати земельного податку, а також орендної плати у встановлені строки;

6) невикористання земельної ділянки для сільськогос-подарського виробництва протягом року від дня її надання;

7) вилучення земельної ділянки у встановленому зако-ном порядку для державних і громадських потреб;

8) визнання господарства неплатоспроможним (бан-крутом);

9) якщо немає жодного члена господарства або спад-коємця, який бажає продовжити його діяльність.

Рішення про припинення діяльності селянського (фер-мерського) господарства приймається районною (міською) Радою народних депутатів, а в разі його неплатоспромож-ності (банкрутства) — судом. Спори про припинення діяльності господарства вирішуються судом.

Вилучення або примусовий викуп у господарства землі у встановленому порядку для державних і громадських по-треб провадиться за його згодою після виділення йому відповідною Радою народних депутатів рівноцінної земель-ної ділянки, будівництва на новому місці організаціями, для яких відводиться ділянка, житлових, виробничих та інших будівель замість вилучених і відшкодування в пов-ному обсязі збитків включно з упущеною вигодою.

Майно господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується насамперед для розрахунків з оплати праці найманих осіб, виконання зобов'язань перед бюдже-том, банком та іншими кредиторами. Решта майна зали-шається у спільній власності членів господарства або роз-поділяється між ними за домовленістю.

В разі припинення діяльності господарства до за-кінчення строку надання йому податкових пільг воно спла-чує до місцевого бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в повному розмірі, встановленому для господарства, за винятком тих випадків, коли земельна ділянка вилучається у встановленому порядку для держав-них і громадських потреб; господарство визнається непла-тоспроможним (банкрутом); немає жодного члена госпо-дарства або спадкоємця, який бажав би продовжити його діяльність.

Головна перевага системи внутрішньогосподарського контролю фермерських господарств – виявлення в оперативному порядку відхилень фактичних витрат від діючих норм використання матеріалів, заробітної плати та інших виробничих витрат, а також вияснення причин та вимір величини їх впливу на обсяг прибутку. Організація на окремих ділянках виробництва систематичного спостереження за відхиленням від діючих норм дає можливість в оперативному порядку усувати виявлені недоліки. Практика показує, що така система внутрішньогосподарського контролю є універсальною. Вона не суперечить методам обліку витрат, а навпаки, передбачає необхідність групування витрат за окремими об’єктами обліку.

В роботі значна увага приділена організації контролю за основними об’єктами обліку. При цьому розроблені рекомендації стосовно нормування відповідних технологічних процесів та методика здійснення оперативного контролю в якій наведено джерела даних, виконавців, періодичність його проведення і порядок узагальнення прийнятих рішень. Такий підхід не лише націлює на здійснення контролю, а й дає можливість сприяти його дієвості.

Напрямки вдосконалення обліку і контролю та підвищення їх ефективності здійснюється за умови використання ЕОМ. Враховуючи здійснені дослідження, визначено, що в нових умовах господарювання найбільш прийнятними для фермерських господарств є програми класу „міні-бухгалтерія”, які призначені для підприємств малого бізнесу. Вони, виконуючи обмежене коло функціональних завдань, забезпечують ведення бухгалтерського обліку з виходом на баланс. Ці програми реалізують в основному функції фінансового обліку і формування фінансової звітності, забезпечують аналітичний і синтетичний облік за спрощеною формою обліку, формують баланс господарства, здійснюють розрахунки. Простота в користуванні, нескладна структура та відносно невелика вартість роблять такі програми найбільш придатними для застосування в фермерських господарствах. Вдосконалення і адаптація цих програм ведення бухгалтерського обліку до сучасних умов господарювання на селі дозволять, з одного боку, – уніфікувати ці програми, а з іншого – зробити їх більш гнучкими, придатними для використання фермерськими господарствами різних напрямів спеціалізації.