Загальний план бухгалтерської справи включає дев'ять професійних принципів.

1. Розумна обережність, відповідно до якої прибуток має бути врахований тільки після його одержання, а збитки мо-жуть включатися, якщо прогнозується їхнє настання. Цей принцип має пріоритет над усіма іншими.

2. Функціональність компанії.

3. Облік. Кожна угода має бути зареєстрована в бухгалтерсь-ких облікових документах одночасно з виникненням її прав та обов'язків.

4. Первісна вартість має бути основою для всіх оцінок доти, доки ринкова вартість засобу, що враховується, не стане мен-шою.

5. Нарахування. Доходи і витрати необхідно відображати на момент їхнього фактичного ^здійснення, а не на час одер-жання платежу.

6. Порівнянність. Усі витрати мають відповідати всім над-ходженням.

7. Відсутність взаємопогашення активів і пасивів або до-ходів і витрат.

8. Незмінність методів обліку. Обрані бухгалтерські кри-терії не повинні змінюватися доти, доки не відбулося істотної зміни умов, які спричинили їхній початковий вибір. Якщо все-таки доводиться змінити такі критерії, про це треба по-відомити в річному звіті, вказавши при цьому на кількісні та якісні наслідки від проведених змін.

9. Матеріальність.

Подання бухгалтерських документів

Загальний план бухгалтерської справи 1990 р. зобов'язує, щоб річні звітні бухгалтерські документи містили: балансо-вий звіт, звіт про прибутки та збитки, коментарі до цих звітів і звіт керівництва компанії. При цьому передбачається два варіанти — повний і скорочений. Компанії можуть подавати звітні бухгалтерські документи, якщо їхні показники не перевищують двох із трьох таких значень:

Показники | Для балансового звіту | Для звіту про прибут-ки і збитки

Загальний обсяг активів | 1,4 млн евро | 5,6 млн евро

Загальний обсяг реалі-зації | 2,9 млн евро | 11,5 млн евро

Кількість працівників | 50 осіб | 250 осіб

Цікаво зазначити, що нерідко компанія може виявитися в ситуації, коли вона повинна подавати повний балансовий звіт і коментарі та скорочену форму звіту про прибутки і збитки. Струк-тура обох форм усіх документів однакова, а різниця полягає тільки в обсязі наданих зведень і рівневі їхньої деталізації.

Скорочений балансовий звіт показує:

Активи | Пасиви

(А) Заявки на участь в акціонерному капіталі, не оплачені на момент складання балансу | (А) Власний капітал

(Б) Основний капітал | (Б) Відстрочений прибуток

(В) Витрати на попередню оплату | (В) Резерв на непередбачені ситуації та платежі

(Г) Оборотний капітал | (Г) Довгострокові зобов'язання

(Д) Короткотермінові інвестиції

Звіт про прибутки та збитки подається на основі типу ви-трат. Його показники проходять під трьома основними підзаго-ловками:*

Надходження і витрати, що пов'язані з основними вида-ми діяльності.*

Фінансові надходження і витрати.*

Надходження і витрати від надзвичайних операцій (це стосується всіх угод, що виходять за межі основних видів діяль-ності компанії).

У кінцевому результаті звіт про прибутки та збитки відоб-ражає:—

прибутки та збитки, пов'язані з основними видами діяль-ності;—

прибутки та збитки від звичайних фінансових операцій;—

прибутки та збитки від надзвичайних операцій;—

прибутки та збитки після сплати податків.

Крім цього, компанії можуть на свій розсуд надавати звіт про прибутки та збитки, складений на функціональній основі.

У коментарі до бухгалтерських звітів має включатися до-даткова інформація. У наведеному нижче списку необхідних зведень значком "зірочка" (*) позначені ті коментарі, котрі мають бути в скороченому варіанті.

Отже, список додаткової інформації має включати:

1) вид діяльності*;

2) застосовуваний метод надання бухгалтерської докумен-тації*;

3) що вважається прибутком*;

4) застосовуваний метод оцінювання вартостей*;

5) витрати на управління*;

6) нематеріальні складові основного капіталу*;

7) матеріальні складові основного капіталу*;

8) фінансові інвестиції*;

9) запаси продукції;

10) зміни обсягів власного капіталу*;

11) субсидії;

12) пенсійні фонди;

13) інші резерви;

14) борги, не пов'язані з виробничою діяльністю*;

15) податкові зведення;

16) гарантії;

17) доходи і витрати*;

18) угоди за участю керівництва*;

19) події, що відбулися після складання балансового звіту;

20) вказівки на зміни в балансовому звіті.

До бухгалтерських звітних документів має додаватися звіт керівників компанії. Переважно його зміст пов'язаний з обго-воренням поточних справ та перспектив розвитку. Особлива увага в цьому документі приділяється проблемам досліджень і розробок, проведених компанією.

Щороку бухгалтерські звітні документи мають підшивати-ся до документів компанії, котрі зберігаються за місцем її реєст-рації і доступ до яких відкритий для всіх бажаючих.

Загальний план бухгалтерської справи не передбачає яки-хось особливих додаткових вимог щодо надання зведень для компаній, зареєстрованих на фондовій біржі, однак біржі ви-магають у таких компаній складання внутрішніх зведених бухгалтерських документів кожні три місяці.

Консолідовані звітні бухгалтерські документи обов'язкові для груп компаній, показники яких перевищують дві з трьох установлених умов:

1) загальний обсяг активів — 14 млн євро;

2) загальний обсяг реалізації — 2,9 млн євро;

3) кількість працівників — 500 осіб.

Холдинговою компанією вважається така, котра має не мен-ше 50 % акцій іншої компанії (дочірньої) або контролює більшість членів її ради директорів. Винятки з обов'язкового надання гру-пових звітних бухгалтерських документів, які включають діяльність дочірньої компанії, настають у таких випадках:—

дочірня компанія не має матеріальних засобів;—

дочірня компанія перебуває під судовим контролем і призупинила виплати за своїми зобов'язаннями;—

для одержання необхідної інформації про діяльність до-чірньої компанії потрібні непропорційно високі витрати;—

дочірня компанія придбана з метою швидкого перепро-дажу;—

діяльність дочірньої компанії різко відрізняється від напрямків діяльності інших членів групи.

Консолідація здійснюється за статтями. В асоційованих компаніях, у яких холдингу належить від 20 до 50 % акцій, для консолідації використовується метод капіталу, а в бага- тогрупових холдингах, коли контроль здійснюється двома чи більше компаніями, застосовується пропорційний метод.

Коли ціна придбання компанії перевищує чисту балансову вартість придбаних засобів, цей надлишок може піти на збільшення активів компанії-покупця до величини їхньої рин-кової вартості. Надлишок, що не ввійшов туди, має амортизу-ватися протягом 5 років, а при