Коли в бухгалтерських документах є залишок гудвіла, то виплата дивідендів не допускається, якщо вони знижують прибуток, який розподіляється, менше від обсягу залишку гудвіла.

Звичайний підхід для перерахування іноземної валюти — метод обмінного курсу закриття балансу, при цьому різниця в показниках через перерахування надходить безпосередньо у спеціальний резерв балансового звіту. Якщо діяльність дочір-нього підприємства повністю залежить від іспанської холдин-гової компанії, застосовується монетарно-немонетарний метод і різниця в показниках через перерахування відображається у звіті про прибутки та збитки. Статті в іноземній валюті у влас-них бухгалтерських документах компанії розраховуються за курсом обміну, що діє на час здійснення угод, які відносять до зазначених статей. При кожному складанні балансу грошові статті перераховуються за обмінним курсом закриття цього

балансу. Збитки від перерахування відображаються у звіті про прибутки та збитки. Нереалізовані надходження проводяться в балансовому звіті як пасив.

В Іспанії немає досвіду створення і розвитку всеосяжної системи бухгалтерського обліку та звітності в умовах дії інфля-ційних процесів. Однак час від часу, відповідаючи на вплив інфляції, в країні дозволялося проводити так звану "актуалі-зацію вартостей", що означає проведення їхньої переоцінки за допомогою встановлених урядом індексів. Податки від пе-реоцінки не стягуються, але пов'язана з нею наступна амор-тизація оподатковується. Остання загальна переоцінка в країні відбулася в 1983 р. У 1992 р. було оголошено, що в Баскській провінції переоцінка буде проводитися щорічно за спеціальною податковою схемою. Таким чином, у результаті тісної взаємодії бухгалтерських і податкових норм в Іспанії один із регіонів країни має регулярну систему переоцінки активів.

До 1989 р. звичайною практикою для підприємств була переоцінка їх активів до первісної вартості. Такі регулярні надбавки треба було проводити через звіт про прибутки та збитки, що сприяло підвищенню податкових відрахувань. Ця практика ще може впливати на стан бухгалтерської справи в Іспанії.

Основний капітал враховується за собівартістю, куди вклю-чаються всі витрати на його придбання і введення в дію. Крім цього, всі фінансові витрати, пов'язані з періодом його запро-вадження в дію, теж можуть включатись у собівартість. Амор-тизація має здійснюватися систематично протягом усього ко-рисного терміну служби конкретного активу з часу користу-вання ним, причому тепер її нормативи не прив'язані до тих, які встановлюються в податкових документах.

Коли є достатні підстави стосовно того, що дослідження і розробки приведуть до комерційного успіху, дозволяється ви-трати на них капіталізувати. При цьому мають бути добре про-роблені проекти і розрахунки, пов'язані з витратами. Аморти-зацію необхідно здійснювати в максимально короткий термін, який не перевищує 5 років. Як у випадку з гудвілом, дивіден-ди не повинні знижувати прибуток, що розподіляється, мен-ше від обсягу цього нематеріального активу.

Для обліку готових виробів та незавершеного виробництва застосовується нижчий показник зі значень собівартості і рин-кової вартості. Собівартість включає основні витрати і деяку частину виробничих накладних витрат.

Загальний план бухгалтерської справи у цьому досить гнуч-кий і дозволяє застосовувати такі методи оцінки: середньої зваженої, "останнім надійшов — першим використаний", "пер-шим надійшов — першим використаний" та інші, їм подібні. Однак на практиці через податкові підходи прийнятними ста-ють тільки методи "першим надійшов — першим використа-ний" і середньої зваженої.

При проведенні оренди є суттєва відмінність між бухгал-терськими документами орендодавця й орендаря. Перші не про-водять різниці між фінансовими і короткотерміновими вида-ми оренди, коли орендований засіб враховується в основному капіталі та підлягає амортизації. Орендар навпаки, по-різному трактує ці види оренди:

1) фінансова оренда, до якої відносять угоди, що передбача-ють можливість для орендаря купити згодом орендований засіб, який капіталізується;

2) короткотермінова оренда обліковується так само, як і орендодавцем, а орендні платежі відображаються у звіті про прибутки та збитки.

Реформи іспанської бухгалтерської системи, які проводять-ся відповідно до директив ЄС, порушили традиційний зв'язок бухгалтерських і податкових правил.

Вимога визнання зобов'язань із майбутніх пенсій увійшла в іспанську бухгалтерську систему і Загальний план бухгалтерсь-кого обліку в 1989 р. За згодою між зацікавленими особами компаніям був наданий перехідний період для введення цієї вимоги, необхідний з метою нагромадження спеціального фон-ду, що дає змогу покрити їхні страхові пенсійні зобов'язання.

Отже, членство Іспанії в ЄС привело до великих змін у си-стемі бухгалтерського обліку та звітності цієї країни. Основні з них:—

формування нового плану, в якому передбачається наба-гато більше вимог до бухгалтерських звітних документів і відхід від бухгалтерської системи, заснованої на податкових правилах і прив'язаної до них;—

встановлення для груп компаній визначеного обсягу на-дання консолідованих бухгалтерських звітних документів;—

встановлення для великих і середніх компаній обов'яз-кового аудиту.

Хоча формальне регулювання бухгалтерських та аудиторсь-ких вимог залишається під жорстоким контролем уряду, іспанські професійні органи відіграють останнім часом по-мітнішу роль у розвитку та вдосконаленні бухгалтерської й аудиторської практики.