Коефіцієнт дисконтування при ставці 19% | 0,84034 | 0,70616 | 0,59342 | 0,49867 | 0.41905 | 0,35214

Поточна вартість ліцензійних платежів, тис. грн. | 362 | 334 | 299 | 264 | 233

Поточна вартість ліцензійних платежів за 5 років, тис. грн. | 1492

Реверсія для торгової марки, тис. грн. | 1030

Вартість торгівельної марки за методом роялті, тис. грн. | 2522

Таким чином, ринкова вартість торгової марки за песимістичним сценарієм методу звільнення від роялті складає: 2522000 гривень.

При узгодженні отриманих результатів за трьома сценаріями перевага віддана вартості за найбільш реалістичному сценарієм: 4201 ТОВ гривень.

Узгодження результатів оцінки

В результаті оцінки отримані наступні результати:

Таблиця 15

Методи доходного підходу | Вартість, грн.

Метод переваги у прибутку | 4 442 ООО

Метод звільнення від роялті | 4 201 ООО

Метод переваги у прибутку дозволив визначити вартість торгової марки з урахуванням створюваної нею прибутку в результаті збільшення ціни одиниці продукції та обсягів продажів. Висока достовірність методу пов'язана з наявністю інформації про діяльність Пивзаводу в ретроспективному періоді: До впровадження торгової марки та за період випуску маркованої продукції.

Метод звільнення від роялті визначає вартість торгової марки з урахуванням можливих доходів від ліцензійних платежів. Метод є чутливим до вибраної ставкою роялті. В умовах відсутності відкритої інформації про ринкові ставки роялті по подібним торговим маркам і значного розкиду ставок роялті по галузі, оцінювач при узгодженні результатів оцінки грунтується на найбільш достовірному методі оцінки - методі переваги в прибутку.

Метод звільнення від роялті використовується як перевірки «на здоровий глузд». Метод сценаріїв у рамках методу роялті визначає можливий діапазон ринкової вартості торгової марки:

2522 - 6 942 тис. грн.

Значення за методом переваги у прибутку попадає в певний діапазон вартостей і достатньо близько до прийнятого найбільш вірогідні значення за методом звільнення від роялті. Це підтверджує точність визначення вартості в рамках методу переваги у прибутку.

Приймаються ринкову вартість оцінюваної торгової марки «Пивний факультет» з округленням до цілих сотень тисяч в розмірі:

4 400 000 (чотири мільйони чотириста тисяч) гривень.

Розділ ІІІ.Проблеми оцінки нематеріальних активів в Україні та шляхи їх вирішення.

Нематеріальні активи відіграють важливу роль у господарській діяльності підприємств. На підприємствах і в організаціях нашої держави впровадження нематеріальних активів набуває значного поширення.

Нематеріальні активи надають підприємству довгострокові права або переваги. Найчастіше це права на використання інших активів, здійснення окремих видів діяльності, для яких є обов'язковим патентування або ліцензування, виняткові права на використання певної формули, технології або зовнішнього вигляду. Такі права є довгостроковими інвестиціями, які підприємство здійснює за грошові кошти або в обмін на інші активи. Використання прав дає підприємству переваги щодо зниження собівартості продукції, можливості зайняти певне місце на ринку, підвищити конкурентоспроможність, краще просувати продукцію [5].

Потенційні інвестори і партнери оцінюючи українські підприємства, все більше уваги звертають саме на вартість нематеріальних активів. Однак існують певні обмеження щодо оцінки і визначення окремих видів нематеріальних активів (зокрема людський, технологічний (структурний), клієнтський капітал).

Людський капітал, зосереджується в працівниках у вигляді досвіду та знань, кваліфікації, культурі управління і є основою успішності будь-якого підприємства тому що, навіть у виробництві три четвертих доданої вартості отримують за рахунок знань.

Структурний капітал представляє собою технічне і програмне забезпечення, патенти, торговельні марки, зв'язки. Вартість технологічного капіталу відображають у балансі підприємства у вигляді статей, які зазвичай визначають як капіталізовані витрати на науково-дослідні та конструкторські права інтелектуальної власності.

Клієнтський капітал, включаючи ділову репутацію та зв'язки із споживачами, який характеризується такими якостями, як ступінь проникнення, розповсюдження, постійність, упевненість у тому, що споживачі і надалі віддаватимуть перевагу цьому підприємству [3].

Важливою проблемою оцінки цих нематеріальних активів є невизначеність майбутніх економічних вигод, які ми очікуємо отримати від них, та періоди їх отримання. Наприклад, підприємством розроблено нову технологію виготовлення продукту (ноу-хау), використання якої дасть змогу виготовляти більш якісні продукти із нижчими витратами, ніж у конкурентів. Однак у довгостроковому періоді неможливо точно прогнозувати ймовірність її переваг через виникнення більш прогресивних технологій у конкурентів або перенасичення ринку продукцією, внаслідок чого потреба у її виробництві може скорочуватись. Витрати на дослідження в окремих випадках можуть бути настільки ефективним, що дадуть можли-вість випередити конкурентів і отримати реальні економічні переваги. Висока кваліфікація кадрів дає змогу підприємству не тільки втримати певну частку ринку, а й значно наростити її за інших однакових умов. Здійс-нення витрат на кваліфікацію за рахунок коштів підприємства, як правило, свідчить про те, що персонал віддаватиме свої знання підприємству. Однак підприємство не має достатнього контролю над очікуваними май-бутніми економічними вигодами, отримуваними від групи кваліфікованих працівників і від навчання, щоб вважати ці об'єкти відповідними визначенню нематеріального активу.

Оцінка нематеріальні активів здійснюється за собівартістю придбання. Найлегшою є їх оцінка при придбанні за грошові кошти або їх еквіваленти. За П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" до первісної вартості придбаного нематеріального активу включають ціну придбання (крім отриманих торгівельних знижок), мито, непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню, та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням об'єкта та доведенням його до стану, в якому він придатний для використання за призначенням. Якщо одночасно купують кілька нематеріальних активів, вартість кожного з яких не виділена, то розподіл вартості слід здійснювати, як для аналогічного придбання основних засобів, - виходячи з їх справедливої оцінки або з відносних вартостей продажу.

Проблемною є оцінка об'єкта нематеріальних активів, створених підприємством самостійно. В даному випадку перед підприємством постає питання: як відобразити витрати на створення