- стратегії бізнесу (дослідження інвестиційних проектів, техно-логічних рішень, обсяги інвестицій, витрати в процесі вироб-ництва і реалізації товару, очікуваний прибуток, реорганізація структури компанії, акціонування і т.п.);

- ведення обліку і складання звітності на підприємстві, порядок виконання фінансових зобов'язань, аналіз фінансового плану-вання і т.п.;

- складання бізнес-планів, надання комерційної інформації, складання прогнозів на базі економічних моделей, оцінка мож-ливих ризиків та ін.

Винахід — нове технічне рішення, якому притаманні істотні від-мінності, що дають позитивний ефект.

Об'єктами винаходу є:

- пристрій;

- спосіб;

- речовина;

- штам мікроорганізму;

- культури кліток рослин і тварин;

- застосування раніше відомих пристроїв, способу, речовини, штаму за новим призначенням.

Ліцензія — правовий документ, що дає:

1)дозвіл на використання іншими фізичними чи юридичними особами винаходів, технологій, технічних знань, виробничого досві-ду й т.д.

2)дозвіл, виданий державними органами на здійснення якої-не-

будь господарської діяльності.

Ліцензія є формою контролю з боку держави за зовнішньоторго-вельною діяльністю організацій (фірм), раціональним використан-ням експортних ресурсів і збалансованістю імпорту.

Наукове відкриття — визнання явищ, чи властивостей законів матеріального світу, що дотепер не були пізггані й не допускали пере-вірки. Згідно з Женевським договором про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.), об'єктом відкриття визнається невідо-ма раніше властивість чи закономірність матеріального світу.

«Ноу-хау» — цілком чи частково конфіденційні знання техніч-ного, організаційно-адміністративного, фінансового, економічного, управлінського характеру, що не є загальновідомими й практично за-стосовувані у виробничій і господарській діяльності. До «ноу-хау» від-носяться знання й досвід, що не мають правової охорони, у тому числі:

- звіти про НДДКР;

- науково-технічна, дослідно-конструкторська і технологічна документація;

- способи і прийоми, без знання яких неможливо випустити про-дукцію, включаючи її проектування, розрахунки, будівництво і виготовлення яких-яебудь об'єктів чи виробів; знання і досвід адміністративного, фінансового, економічного характеру;

- склади чи рецепти матеріалів, речовин, сплавів, штамів;

- методи і способи лікування захворювань, пошуку і видобутку корисних копалин;

- звіти про патентні дослідження, що містять аналіз тенденцій розвитку й обґрунтування перспективних напрямків, аналіз технічного рівня, аналіз патентно-ліцензійної діяльності ве-дучих фірм, а також побудова інформаційно-математичної моделі перспективного об'єкта техніки з розрахунком ТЗО й перспективного технічного рівня;

- маркетингові дослідження;

- соціально-економічні концепції;

- соціально-економічні прогнози;

- інше.

Виявлення «ноу-хау» повинне відбуватися на всіх стадіях іннова-ційного процесу, включаючи розробку заводських методик, інструк-цій з експлуатації, що тече й капітальному ремонту, безпеці цих робіт, технічної й іншої документації й т.д.

В основу виділення й виявлення «ноу-хау» покладені критерії XXII сесії Європейської економічної комісії (Женева, 1969 р.): кон-фіденційний характер; науково-технічні знання і досвід; цінність; можливість практичного застосування; правова захищеність на наці-ональному і міжнародному рівні.

Патент — юридично закріплені виключні права на користування, виробництво і продаж продукції на період, передбачений законодав-ством.

Раціоналізаторська пропозиція — технічне рішення, що перед-бачає нову і корисну зміну конструкції, виробів, технології вироб-ництва, зміну складу матеріалу. До раціоналізаторських пропозицій відносяться:

- проекти ( креслення чи технічні проекти);

- конструкції;

- технологічні процеси.

Суміжні права — це права виконавців. Суб'єктами суміжних прав можуть виступати:

- виконавці винаходів;

- виготовлювачі копій, фонограм;

- організації ефірного і кабельного віщання.

Усі ці суб'єкти суміжних прав здійснюють свої права на поширен-ня, копіювання, виконання в межах прав, отриманих за договором з автором даного добутку, незалежно від способу й форми вираження.

Товарний знак — це елемент, що сприяє відмінності товарів і по-слуг однИх юридичних осіб чи громадян від однорідних товарів і по-слуг (надалі — товари) від інших юридичних осіб чи громадян.

Товарні знаки можуть бути:

- словесні;

- образотворчі;

- об'ємні;

- інші позначення чи їхні комбінації в будь-якому кольорі чи ко-лірному сполученні.

Товарні знаки вказують, хто несе відповідальність за якість за-пропонованих населенню товарів.

Функції товарного знаку такі: вказати покупцю на якість товару (послуги); розпізнати свій товар (послугу); розпізнати власника то-вару (послуги); відрізнити даний товар (послугу) від аналогічних.

Правова захищеність товарного знаку як виду власності забезпе-чена: шляхом доказу акта реєстрації; наданням права заборони на ви-користання товарних знаків іншими особами без дозволу офіційних власників.

Якщо товарний знак пов'язаний з наданням послуг, то це знак об-слуговування й використовується він готелями, ресторанами, турбю- ро, пральнями, хімчистками, авіакомпаніями й ін.

Топологія інтегральних мікросхем (ІМС) — зафіксоване на ма-теріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми і зв'язків між ними. Призначена для виконання функцій електронної мікросхеми. Правовий захист стосується тільки монолітних схем, тобто оригінальної технології, що створена в результаті творчої діяльності автора й невідомої роз- роблювачам і виробникам на дату створення ІМС безпосередньо в напівпровідниковій пластині. До ІМС, що одержуються на плівковій чи гібридній основі, правовий захист не відноситься.

Фірмові найменування — характеризують репутацію й положен-ня підприємства в цілому. Служать для його розпізнавання й виді-лення з числа інших, а також корисним джерелом інформації для споживачів. Охорона фірмових найменувань передбачена законодав-ством більшості країн. Але правові режими у відношенні до їх різко відрізняються, тому що визначаються положеннями цивільного й торговельного права. У багатьох країнах уведені різні системи реє-страції фірмових найменувань.

«Френчайзинг» — взаємовигідна угода, за якою велика «батьків-ська» фірма чи (підприємство) надають право малій фірмі (приватній чи державній) реалізовувати свою продукцію й вести свою діяльність під маркою (торговим знаком) «батьківської» фірми протягом визна-ченого терміну в спеціально зазначеному місці з правом вибору ринку збуту. За цю можливість мала фірма сплачує вступний внесок і відра-ховує визначений відсоток з обороту на користь «батьківської» фірми.

Особливості оцінки нематеріальних активів. Сфера її застосування

Практичне використання нематеріальних активів в економічно-му обороті підприємств є за суттю процес комерціалізації інновацій-ної сфери, що умовно можна звести до наступних стадій.

Перша стадія