Друга стадія — це включення вартості об'єктів нематеріальних активів до складу майна підприємств по бухгалтерському рахунку 04 «Нематеріальні активи». Відповідно до законодавства України ці засоби підлягають амортизації: щомісяця відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) за нормами, що розраховує підприємство (фірма) виходячи з їхньої первісної вартості й терміну їхнього корис-ного використання, але не більш терміну діяльності самого підприєм-ства (фірми), потім реалізуються й осідають на розрахунковому ра-хунку підприємства. Надалі ці кошти використовуються винятково на розвиток даного виробництва, на винагороду авторам розробок (а також учасникам, що сприяли створенню чи використанню цих роз-робок), і тому не повинні обкладатися податками.

Третя стадія — комерціалізації нематеріальних активів. Вона по-лягає в активному виході підприємств на ринок науково-технічної продукції, в умінні знайти свого покупця, опановувати мистецтвом підприємця, тобто самому шукати замовника (споживача) для своєї ідеї чи розробки.

Суб'єкту будь-якої фірми, що хазяює, необхідно вміти грамотно аналізувати ситуацію на ринку продукції (послуг), вести облік тен-денцій попиту на свої розробки чи продукцію (послуги), закріплюва-ти за собою ринкову «нішу» і бути серйозно підготовленим в області підприємницької діяльності, маркетингу, знати правові, юридичні основи відносин з партнерами.

Тактика ігнорування подібних дій неминуче обернеться для під-приємств у майбутньому повною втратою конкурентної здатності їх-ньої продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Потреба в оцінці нематеріальних активів підприємства ви-никає в наступних випадках:

- купівлі-продажу частки (внеску) у статутному капіталі това-риства чи товариства з обмеженою відповідальністю;

- продажу підприємства цілком чи на аукціоні за конкурсом, що здійснюється при процедурі банкрутства чи при приватизації державного підприємства;

- передача всього підприємства в оренду. Оцінка вартості важ-лива для призначення орендної плати й здійснення наступного викупу орендарем (якщо це передбачено договором оренди);

- реорганізації (злиття, поділ, поглинання і т.п.) і ліквідації під-приємства, що проводиться як за рішенням власників підпри-ємства, так і за рішенням господарського суду при банкрутстві підприємства;

- здійснення інвестиційного проекту розвитку підприємства, коли для його обґрунтування необхідно знати вихідну вартість майна. Зокрема, така проблема виникає перед інвестором при проведенні санації неспроможного підприємства;

- одержання кредиту під заставу всього майна підприємства (іпотека).

Оцінка вартості фірмового товарного знаку чи інших засобів індивідуалізації підприємства і його продукції (послуг) необхідна:

- при їхньому перекуповуванні, придбанні іншою фірмою;

- при наданні франшизи новим компаньйонам, коли розширю-ється ринок збуту й збільшується обсяг продажу;

- при визначенні збитку, нанесеного діловій репутації підприєм-ства незаконними діями з боку інших підприємств;

- при використанні їх як внеску у статутний капітал створюва-ного товариства;

- при визначенні вартості нематеріальних активів, «гудвілу», для загальної оцінки вартості підприємства.

Таким чином, обґрунтованість і вірогідність оцінки вартості не-матеріальних активів багато в чому залежить від того, наскільки пра-вильно визначена сфера використання оцінки: купівля-продаж, одер-жання кредиту, страхування, оподатковування й т.д. Особливу увагу варто звернути на спосіб оцінки нематеріальних активів, що надхо-дять безоплатно на баланс.

У даний час оцінка майна, отриманого безоплатно, здійснюєть-ся за ринковою вартістю на дату оприбуткування. Оцінка нематері-альних активів за ринковою вартістю в даний час утруднена, хоча в Україні й складається інститут оцінки інтелектуальної власності.

Нагадаємо, що суми коштів, отримані безоплатно від інших під-приємств, включаються до складу позареалізаційних доходів, тобто підлягають оподаткуванню на прибуток. Таке формулювання при-зводить до того, що деякі бухгалтери відображають безоплатно одер-жуване майно не по кредиту рахунків 87 чи 88, як пропонується, а по кредиту рахунка 80 «Прибутки та збитки», тому що саме на кредиті рахунка 80 враховуються позареалізаційні доходи.

Дійсно, формально проблема правильності відображення в облі-ку цих угод існує. Однак у даний час гостро стоїть проблема терміно-логії, використовуваної в податковому законодавстві й запозиченні окремих розумінь з інших видів законодавства й галузей права.

Одержуване безоплатно майно не повинне враховуватися па кре-диті рахунка 80 «Прибутки та збитки», а підлягає відображенню на рахунках 87 чи88 за приналежністю. Для цілей оподатковування прибуток збільшується на вартість безоплатно отриманих коштів без відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

1.2.Методи оцінки нематеріальних активів.

Оцінка вартості об'єктів інтелектуальної власності здійснюєть-ся за допомогою методів, що спираються на доходний чи витратний підхід. Застосувати порівняльний підхід тут дуже важко, тому що ці об'єкти є оригінальними й найчастіше не мають аналогів. Розглянемо ці підходи.

Доходний підхід. На доходний підхід спираються два найбільш розповсюджені методи: метод дисконтированих доходів і метод пря-мої капіталізації. Це найбільш універсальні методи, що застосовують-ся до будь-яких видів майнових комплексів.

Метод дисконтированих доходів припускає перетворення за ви-значеними правилами майбутніх доходів, очікуваних інвестором, у поточну вартість оцінюваних нематеріальних активів. Майбутні до-ходи включають:

- періодичний грошовий потік доходів від експлуатації немате-ріальних активів протягом терміну володіння, це чистий доход інвестора, одержуваний ним від володіння власністю (за ви-нятком прибуткового податку) у вигляді дивідендів,'орендної плати й т.п:;

- грошові надходження від продажу нематеріальних активів на-прикінці терміну володіння, тобто майбутній вгіторг від пере-продаж нематеріальних активів (за винятком витрат з оформ-лення угоди).

Сутність метоДу дисконтированих доходів викладено вище, але торкнемося з метою згадки таких розумінь, як складний відсоток, на- громадження, дисконтування й ануїтет.

Вкладений капітал як би самозростає за правилом складних від-сотків. ІІри цьому можна вказати деяку норму (ставку) доходу, іцо вказує на приріст одиниці капіталу після закінчення визначеного періоду (року, кварталу, місяця). У методі дископтированих доходів норму доходу називають ставкою