- форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, непередбачених типовими формами первинного обліку;

- порядок обліку транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку і обліку транспортно-заготівельних витрат;

- метод оцінки вибуття запасів;

- періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

- правила документообороту і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за рахунок запасів та відповідальність посадових осіб;

- порядок аналітичного обігу запасів: одиниця натурального виміру запасів для кожної одиниці бухгалтерського обліку.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів містять:

- загальні положення;

- визнання та оцінку запасів;

- документальне оформлення операцій руху запасів;

- облік і контроль наявності та руху запасів у місцях їх зберігання та у виробництві;

- бухгалтерський облік запасів;

- особливості обліку тари.

Склад і структура матеріальних ресурсів, які використовують будівельно-монтажні підприємства, залежить від характеру виконуваних будівельно-монтажних робіт. Враховуючи різноманітність видів запасів, в будівництві вони поділяються на такі групи:

1.

2.

3.

4.

5.

Залежно від виробничого використання виділяють такі групи матеріальних цінностей:

- в'яжучі (цемент, вапно, гіпс);

- стінові матеріали (цегла, камінь, панелі);

- покрівельні матеріали (шифер, толь);

- санітарно-технічні (труби, крани);

- електротехнічні (провід, кабель, вимикачі, розетки);

- метал (листовий, прокат металу, дріт, арматура);

- пиломатеріали (дошки обрізні, бруси).

За способом зберігання матеріальні запаси поділяють на матеріали складського зберігання та матеріали відкритого або накидного зберігання.

Класифікація запасів у будівельних підприємствах є основою для побудови синтетичного та аналітичного обліку.

1.2.Оцінка запасів

В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство багаторазово одержує цінності впродовж звітного періоду за різними договірними цінами.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Отримані та вироблені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з суми фактичних витрат на їх придбання та виготовлення. Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених П(с)БО 9 [11,48].

Формування первісної вартості запасів показано на рис. 1.2.1

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася, або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) запасів, списується на витрати звітного періоду із відображенням указаної вартості на позабалансових рахунках.

Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких бракує) запасів (незалежно від причин втрат) згідно з п. 27 П(с)БО 9 одночасно відображається на позабалансовому рахунку "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей".

Після встановлення винних осіб, які повинні відшкодувати втрати, сума, що підлягає відшкодуванню, входить до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і в дохід звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Не виключають можливість одночасного застосування відразу кількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів, тобто передбачається ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства і не підлягає змінам без вагомих підстав. При виборі методу оцінки вибуття запасів, підприємство виходить з інтересів користувачів. Обрані методи оцінки розкриваються у примітках до фінансової звітності.

Конкретний механізм застосування того чи іншого методу оцінки вартості запасів залежить від системи обліку запасів, яку використовують на підприємстві.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів може застосовуватися у разі виконання спецзамовлень і проектів, а також при незначній номенклатурі цінностей (на торгових підприємствах). Він передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Цей метод доцільно застосовувати також до запасів, які мають високу вартість.

Метод ідентифікованої собівартості застосовується за таких обставин:

- відпускати потрібно запаси, які не підлягають заміні іншими запасами, що є на підприємстві;

- запаси відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.

При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу базується на використанні комп'ютерних технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні цінностей), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причини різноманітності номенклатури і великої кількості однакових запасів.

При використанні методу ідентифікованої собівартості вартість відпущених запасів і залишків запасів обліковується за їх фактичною вартістю. Але в результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно