Отримані виробничі запаси як внесок до статутного капіталу (дебет 20, кредит 46), або як цільові надходження (дебет 20, кредит 48) відображають за даними Журналу 7. До Журналу 5 (5А) ведуть Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів. Однак тут відображають вже узагальнені дані за групами запасів (субрахунками), правда, в розрізі матеріально відповідаль-них осіб - завідувачів складами або ін. Тому за даними цієї відо-мості неможливо отримати інформацію про наявність окремих найменувань запасів, їхню кількість, вартість одиниці і т.д., бо тут наводиться лише сумарна вартість всіх запасів певної групи. Тому відображенню даних у Відомості 5.1 повинні передувати записи у реєстрах обліку, які забезпечують необхідні аналітичні дані про наявність кожного окремого найменування запасів. Наприклад, облік нафтопродуктів ведуть у таких реєстрах. П(С)БО 9 “Запаси” передбачено, що в Примітках до фінансової звітності підприємства розкривають інформацію про:

- методи оцінки запасів;

- балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

- балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

- балансову вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, у заставу;

- суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу.

Що стосується узагальнення запасів, то вони на ТзОВ «БАМВ» узагальнені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 201( дод. О).Так, залишок запасів на 31.09.09 р. становить 317970,06 грн.

Із Оборотної відомості дані переносяться до Головної книги. На основі даних по рахунках Головної книги формується фінансова звітність.

Якщо читати бухгалтерський баланс ф.1-м ТзОВ «БАМВ» (дод.Д), то у розділі ІІ «Оборотні активи» наведена інформація про запаси підприємства. Так, на початок періоду стаття запаси становить 433,6 тис. грн.., а на кінець періоду – 370 тис. грн.

Розділ ПІ. Аналіз і аудит запасів

3.3.

Співвідношення вартості запасів і величини власних та позичених джерел їх формування - один з найважливіших чинників стійкості фінансового стану підприємства разом зі співвідношенням реального власного і статутного капіталів. Рівень забезпеченості запасів джерелами формування є причиною того чи іншого рівня поточної платоспроможності (або неплатоспроможності) підприємства.

Найбільш узагальненим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел засобів для формування запасів, яку визначають як різницю величини джерел засобів і величини запасів. При цьому мають на увазі забезпеченісгь певними видами джерел (власними, кредитними й іншими позиченими), бо достатність суми всіх можливих видів джерел (враховуючи кредиторську заборгованість та інші поточні зобов'язання) гарантує тотожність підсумків активу і пасиву балансу.

Загальна величина запасів підприємства дорівнює сумі величин за рядками 100 -162 розділу II «Оборотні активи» балансу.

Для характеристики джерел формування запасів використовують кілька показників, що відображають різний рівень охоплення різних видів джерел:

- наявність власних обігових коштів дорівнює різниці величини реального власного капіталу і суми величин поза обігових активів (підсумок розділу І «Необоротні активи»);

- наявність довготермінових джерел формування запасів знаходимо так: одержаний результат з попереднього розрахунку збільшуємо на суму довготермінових зобов'язань (підсумок розділу III «Довго-термінові зобов'язання»);

- загальна величина основних джерел формування запасів дорівнює сумі довготермінових джерел (попередній результат) і поточних зобов'язань (рядки 440,450 розділу IV «Поточні зобов'язання»).

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають такі три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

- надлишок (+) або недостача (-) власних обігових коштів дорівнює різниці величини власних обігових коштів і величини запасів;

- надлишок (+) або недостача (-) довготермінових джерел формування запасів дорівнює різниці величини довготермінових джерел формування запасів і величини запасів;

- надлишок (+) або недостача (-) загальної величини основних джерел формування запасів дорівнює різниці величини основних джерел формування запасів і величини запасів.

Обчислення трьох показників забезпеченості запасів джерелами їх формування дає змогу класифікувати фінансові ситуації за рівнем їх стійкості. Можна виділити чотири типи поданих нижче фінансових ситуацій.

1. Абсолютна стійкість фінансового стану трапляється рідко і є крайнім типом фінансової стійкості. Вона задається системою умов:

1а) надлишок(+) власних обігових коштів або рівність величин власних обігових коштів і запасів.

2. Нормальна стійкість фінансового стану гарантує його плато-спроможність:

2а) недостача (-) власних обігових коштів;

26) надлишок (+) довготермінових джерел формування запасів або рівність величин довготермінових джерел і запасів.

3. Нестійкий фінансовий стан пов'язаний із порушенням плато-спроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення реального власного капіталу і зростання власних обігових коштів, а також за рахунок додаткового залучення довготермі-нових кредитів і позичених коштів:

З а) недостача (-) власних обігових коштів;

3 б) недостача (-) довготермінових джерел формування запасів;

З в) надлишок (+)загальної величини основних джерел формування запасів або рівність основних джерел і запасів.

4. Кризовий фінансовий стан наявний тоді, коли підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, інші фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість та інші обігові активи не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

4а) недостача (-) власних обігових запасів;

46) недостача (-) довготермінових джерел формування запасів;

4в) недостача (-) загальної величини основних джерел формування запасів.

Оскільки позитивним чинником фінансової стійкості є наявність джерел формування запасів, а негативним - величини запасів, то основними шляхами виходу з нестійкого і кризового фінансового стану (ситуації 3 і 4) будуть: поповнення джерел формування запасів й оптимізація їх структури, а також обґрунтоване зниження рівня запасів.

Найбільш безризиковим способом поповнення джерел формування запасів необхідно визнати зростання реального власного капіталу за рахунок нагромадження нерозподіленого прибутку. Зниження рівня запасів відбувається у результаті нормування залишків запасів, а також реалізації невикористаних товарно-матеріальних цінностей.

Аналіз забезпеченості