Метод середньозваженої собівартості. Собівартість кожної одиниці визначається діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці.

Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці незалежно від ціни придбання. Облік за окремими партіями не здійснюється.

Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається залежно від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання запасів).

При розрахунку ціни вибуття та періодичній оцінці беруть до уваги всі дані про надходження запасів за звітний період, а при постійній — лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.

Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Недоліком цього методу є складність відстежування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно або надходять досить часто.

За постійного обліку запасів при застосуванні методу середньозваженої собівартості вартість запасів, що знову надійшли, визначається як середнє з тією вартістю товарів, що вже наявні. У результаті цього одержується нібито одна партія за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів до їх загальної кількості.

Списання вартості витраченого запасу, якщо це витрачання відбудеться після чергового надходження, буде проводитись за новою обліковою ціною. Подібний алгоритм розрахунку використовується для всіх інших випадків отримання і витрат запасів протягом звітного періоду.

Розрахунок вартості вибуття запасів за методом середньозваженої собівартості відповідної наведений у додатку Б.

Перевага цього методу полягає в тому, що оцінку вартості відпущеного запасу та запасів у залишках можна зробити відразу в момент здійснення операції, що дає об'єктивне уявлення про вартість запасів і практично не дає змоги здійснювати маніпуляції з цифрами, але досягається за рахунок досить великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів та собівартості готової продукції не є повністю об'єктивною [31,125].

При періодичному обліку запасів, що найчастіше застосовується в практиці обліку, з використанням методу середньозваженої собівартості припускають, що всі запаси надійшли та відпущені в один і той самий час — в кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно поділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка і буде ціною вибуття запасів у цьому звітному періоді.

Цей метод оцінки найпростіший і найменш працемісткий. Перевагою його є можливість за належного використання дати об'єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком є те, що простота методу містить загрозу маніпулювання цифрами з метою завищення або заниження показників витрачених запасів.

Якщо в період з дати останнього вибуття відбувалось зростання цін порівняно з середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при безперервному обліку дає меншу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному, і навпаки. Саме метод середньозваженої собівартості застосовується при вибутті запасів на ТзОВ «БАМВ».

Метод ФІФО ( першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) В основі цього методу ФІФО лежить хронологія надходження, тобто він базується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, використовуються на виробництво чи продаються першими, це запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця - стабільна.

Цей метод найчастіше застосовується для таких запасів як цемент, фарби, лаки в будівництві. Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і об'єктивний, а також перешкоджає маніпулюванню даними з метою штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто запобігає можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації. Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком цього методу.

При безперервному обліку вартість витрачених запасів розраховується з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом підсумовування вартостей використаних при їх збуті запасів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів хоча точно і не співпадає з їх рухом у натуральному вираженні, але наближається до нього, причому, чим частіше здійснюється придбання і витрачання запасів, тим ближчим буде співпадання.

При періодичному обліку, як вже зазначалось, реальне чергування надходжень та витрат замінюється послідовними діями: спочатку враховуються всі надходження, а потім - всі витрачання. При періодичній оцінці запасів за методом ФІФО бухгалтер виводить підсумки оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображає вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачання до того, в якому виникло повне вибуття запасів у певному звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається за допомогою інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду - як добуток кількості запасу в натуральному вираженні і ціни (при придбанні запасів) або собівартості (при самостійному виготовленні) одиниці запасу