середньозваженої собівартості. При цьому для цементу всіх марок можна встановити однаковий метод, оскільки призначення та умови використання цементу практично однакові.
По-друге, розрахунок собівартості запасів, що вибули, за методом середньозваженої собівартості може здійснюватися двома способами: під час здійснення кожної операції з вибуття (п.19 П(С)БО 9) або за результатами звітного періоду (п.18 П(С)БО 9). Різниця в процедурі підрахунку полягає лише в тому, що в першому випадку використовують дані про сумарну вартість і кількість запасів, що є на дату проведення операції, а в другому — аналогічні дані, але взяті вже за результатами всього минулого періоду. Результати розрахунку середньозваженої собівартості в обох випадках різнитимуться. І чим більше відрізняється вартість запасів, які придбавають протягом звітного періоду, тим більшою буде ця різниця. Тому підприємство мусить обрати той варіант розрахунку, який буде найбільш прийнятним, виходячи з технічних можливостей і потреб конкретного підприємства.
По-третє, вибір методу оцінки за нормативними витратами вимагає проведення додаткових розрахунків, аналізів і коригувань собівартості. Цей метод підприємства застосовують для оцінки виробничої собівартості продукції в тих випадках, коли дані про виробничу собівартість потрібно отримати до кінця звітного періоду (тобто до того моменту, коли буде відома сума фактично здійснених витрат). Метод обліку за нормативними витратами передбачає, що протягом звітного періоду собівартість формується виходячи не з фактичної суми здійснених (списаних на собівартість) витрат, а з суми нормативних витрат (так звана планова собівартість). За підсумками звітного періоду оцінка продукції за нормативними витратами коригується до фактичної виробничої собівартості. Зрозуміло, що для достовірності облікових показників, відображених протягом звітного періоду, різниця між фактичною собівартістю та її плановою величиною має бути зведена до мінімуму. Для цього норми витрат і ціни, закладені в планову собівартість, слід регулярно перевіряти і переглядати. Періодичність такого перегляду підприємство встановлює самостійно, і вона залежить від змін купівельних цін на сировину, матеріали, змін заробітної плати та інших показників.
Дальше підприємство в обліковій політиці обирає варіант вибору у разі калькулювання собівартості продукції.
Крім сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів товарів, в обліку виробничих підприємств є ще два види запасів, облікові особливості яких викладено в П(С)БО 16. До них належить незавершене виробництво і готова продукція. Калькулювання собівартості продукції — це здебільшого творчий процес, який лише трохи регламентують нормативні документи. Це означає, що більшість питань обліку підприємство вирішує самостійно виходячи зі специфіки своєї діяльності.
По-перше, це перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), який встановлює підприємство.
Основні статті калькулювання (певні види витрат, що утворюють собівартість) наведено в п. 11 П(С)БО 16. До них належать:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
По-друге, згідно з п.16 П(С)БО-16 підприємство самостійно встановлює перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат. Деякі види таких витрат названо в стандарті. Та це лише дуже приблизне узагальнення. Адже ті витрати, які для одного підприємства є постійними (що не залежать від кількості випущеної продукції), для іншого - змінні витрати, і навпаки.
По-третє, окремого пункту в обліковій політиці потребує база розподілу змінних витрат, а також база розподілу постійних загальновиробничих витрат на кожний об'єкт витрат (наприклад, на кожне найменування продукції, випущеної в одному цеху підприємства). Такою базою може бути заробітна плата, кількість відпрацьованих людино-годин, нормальна потужність обладнання за повного завантаження, сума прямих витрат сировини і матеріалів тощо. При цьому залежно від структури підприємства базою розподілу змінних витрат воно може обрати один показник, а базою розподілу постійних загальновиробничих витрат — інший.
Отже, із вищеописаного випливає, що вибір облікової політики щодо запасів — процес досить трудомісткий.
2.2. Документування господарських операцій із запасами
Основні первині документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів, наведено в таблиці 2.2.1. |
Таблиця 2.2.1
Первинні документи щодо відображення операцій
з руху виробничих запасів
№ з/п | Назва | Призначення документа
1 | 2 | 3
1 | Журнал обліку надходження
вантажів
(Ф. М-1) | Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів із залізниць, водних шляхів та оприбуткуванням їх на склад підприємства. Призначений для контролю за надходженням та опри-буткуванням запасів і запису даних про оплату рахунка, відмову від акцепту тощо
2 | Довіреність (Ф. М-2) | Призначена для оформлення права окремої посадової особи бути довіреною особою підприємства при отри-манні запасів
3 | Прибутковий ордер (Ф. М-3) | Призначений для оприбуткування матеріалів, які надій-шли на підприємство від постачальників або з перероб-ки. Заповнюється за відсутності якісних та кількісних розбіжностей із документами постачальника, а також при оприбуткуванні запасів із переробки. Використову-ється для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів
4 | Товарно-транспортна
накладна
(Ф. М-5, М-6) | Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Викори-стовується для кількісного та якісного обліку запасів
5 | Акт про приймання мате-ріалів (Ф. М-7) | Застосовується для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супрово-джуючих документів постачальника, а також при прий-манні запасів, що надійшли без документів
6 | Акт-вимога на заміну (додат-кове відпускання) матеріалів | Заповнюється при разовому відпусканні запасів для ви-робничих потреб
7 | Накладна на внутрішнє пере-міщення матеріалів (Ф. М-12) | Застосовується для обліку руху матеріалів усередині під-приємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного і синтетичного обліку руху за-пасів у бухгалтерії
8 | Реєстр приймання-здачі
документів
(Ф. М-13) | Оформлюється приймання-передача первинних доку-ментів. Складається в одному примірнику матеріально відповідальною