Документальне оформлення наданого кредиту

Відносини між банком і позичальником регламентуються кредитним договором, що укладається в письмовій формі. У кредитному договорі визначаються права, обов’язки та відповідальність сторін, які не можуть бути змінені в односторонньому прядку. За кредитним договором банк бере на себе забов’язання надати у розпорядження позичальника на узгоджений термін певну суму коштів, а позичальник бере на себе забов’язання використати кошти на цілі, обумовлені договором, повернути банку основну суму боргу і відсотки в узгоджений строк, а також сплатити збори і комісійні, пов’язані з отриманням кредиту.

Відсотки і комісійні, які банк стягує з клієнта, є компенсацією за право використання певної суми коштів упродовж визначеного терміну. Їх розмір, порядок, строки нарахування і сплати, а також механізм відшкодування обумовлюються кредитним договором.

Кредитним договором визначається:

· сторони договору;

· основні обо’язки сторін;

· сума кредиту;

· графік погашення кредиту і відсотків;

· ставка відсотка та умови, за яких вона може бути змінена;

· умови використання кредиту позичальником;

· вид забезпечення кредиту;

· відповідальність позичальника за невиконання в зазначений строк своїх забов’язань за кредитним договором;

· забов’язання позичальника надавати банку інформацію та необхідні документи, що підтверджують фінансовий і діловий стан підприємства;

· право банку проводити перевірку цільового використання кредиту та наявність і умови зберігання заставленого майна;

· порядок припинення дії кредитного договору.

Необхідні відомості про позичальника та інформація, отримана банком при оформленні кредиту, систематизується у кредитній справі позичальника, у якій документи групуються таким чином:

1) матеріали з надання кредиту;

2) фінансово – економічна інформація;

3) матеріали про кредитоспроможність позичальника.

Кредитоспроможність позичальника – це здатність його розрахуватись за своїм кредитним забов’язанням у повному обсязі і у визначений кредитною умовою термін.

Звичайно, від платоспроможності та кредитоспроможності позичальника залежить кредитний ризик банку – ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі. З метою зменшення ступеня цього ризику банк вимагає від позичальника надання забезпечення кредиту.

Забезпеченням кредиту можуть бути: застава, поручництво, гарантія та інші форми зобов’язань, прийняті у банківській практиці. Кредитний ризик може також забезпечуватись страхуванням. Для більшої надійності зазначених видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк – гарант( поручитель, страхова організація) – позичальник.

Однак основною гарантією погашення кредиту є поточна та майбутня фінансова стабільність позичальника , а також позитивні грошові потоки від проекту, який позичальник має намір фінансувати, При прийнятті рішення про надання кредиту, перш за все, оцінюється ступінь ризику, а не якість забезпечення. Отже, банк проводить політику пріоритетності якості об’єкта кредитування над забезпеченням кредиту.

Забезпечення кредиту використовується для впевненості, що сума кредиту буде відшкодована у випадку втрати позичальником кредитоспроможності до погашення кредиту. Разом з тим забезпечення кредиту також втілюють у собі ризик. їх оцінка здійснюється не менш сурово, ніж оцінка ризику кредиту. Тому при виборі забезпечення перевага надається найбільш ліквідному , реалізація якого не вплине негативно на імідж банку.

Як правило, банк вимагає, щоб вартість забезпечення щонайменше вдвічі перевищувала суму кредиту.

Відповідно до діючого законодавства забезпечення кредиту оформляється окремим договором.

Найбільш поширеним видом забезпечення є застава. Предмет застави має бути застрахованим на користь банку, а договір застави – завірений нотаріусом. Позичальник повинен утримувати предмет застави у доброму стані і не має права передавати його в оренду або реалізувати без письмової згоди банку.

Банк упродовж усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником. Він аналізує фінансові звіти позичальника й операцій на його поточних рахунках, контролює виконання позичальником умов кредитного договору, цільове використання коштів, стан погашення кредиту та належне його використання впродовж усього терміну надання кредиту. Він зобов’язаний проводити перевірки стану збереження заставного майна , що повинне бути передбачено кредитним договором.

У разі виявлення фактів використання кредитних коштів не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх боргів у межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

У випадку несплати відсотків та/або основної суми боргу у визначений строк банк переводить кредит на «спеціальний контроль» і вимагає від позичальника погашення кредиту.

Погашення кредиту

Кредити підлягають погашенню:

1) у строк, обумовлений кредитним договором, або відповідно до графіка, поданого у кредитному договорі;

2) до строку, указаного у кредитному договорі (графіку) за взаємною згодою банку і позичальника;

3) до строку, указаного у кредитному договорі (графіку), у випадку коли банк припиняє дію кредитного договору внаслідок порушення зобов’язань позичальником.

При погашенні заборгованості в першу чергу сплачуються відсотки за користування кредитом, потім – прострочена заборгованість, решта спрямовується на погашення основної суми кредиту.

Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється позичальником з поточних рахунків. Якщо поточні рахунки позичальника відкриті в іншому банку , погашення основної суми кредиту та сплата відсотків здійснюються платіжними дорученнями позичальника або платіжною вимогою банку – за умови визнання боргу позичальником.

У разі неможливості погашення заборгованості в зазначений термін за проханням позичальника і за згодою банку повернення кредиту переноситься на новий строк. Така операція називається пролонгацією кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до основного кредитного договору. При цьому за використання такого відстроченого кредиту банком установлюється підвищена ставка відсотка.

При несвоєчасному погашенні боргу за кредит, сплаті відсотків (комісій) і відсутності домовленості відстрочення погашення кредиту банк має право на застосування