У разі неможливості сплати боргу позичальником його сума стягується з гарантів (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку.

Якщо позичальник не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, закладене майно реалізується на підставі виконавчого листа суду, наказу арбітражного суду або виконавчого надпису нотаріуса, Альтернативним варіантом погашення заборгованості позичальника може бути переведення боргу на підставі тристоронньої угоди (відповідно до ст.. 201 Цивільного кодексу України) або поступки права вимоги ( відповідно до ст. 197 Цивільного кодексу України).

У випадку коли від реалізації заставленого майна отримана сума, що перевершує розмір забезпечення непогашеного кредиту, різниця повертається банком заставодавцю (відповідно до ст., 25 Закону України від 02.10.92р. № 2654-ХІІ «Про заставу»).

Після повного погашення основної суми кредиту і відсотків кредитна справа закривається і передається в архів.

1.2 Облік довгострокових забов’язань

Об’єктами довгострокового банківського кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

Згідно з П(С)БО 11 «Баланс» довгострокові кредити банків – це сума заборгованості підприємства банкам за отримані від них позиками, яка не є поточним забов’язанням.

Відповідно до П(С)БО 11 «Забов’язання» довгострокове забов’язання за кредитною угодою, умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

· позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення кредиту внаслідок порушення;

· не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами, що не є поточними забов’язаннями, ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики».

За кредитом рахунка 50 відображаються суми довгострокових позик, а також переведення до їх складу короткострокових позик, за дебетом – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими кредитами.

Рахунок 50 має такі субрахунки:

501 Довгострокові кредити банків у національній валюті.

502 Довгострокові кредити банків у іноземній валюті.

503 Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті.

504 Відстрочені довгострокові кредити банків у іноземній валюті.

505 Інші довгострокові позики у національній валюті.

506 Інші довгострокові позики у іноземній валюті.

На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової заборгованості щодо забов’язання із залучення позикових коштів.

Нижче наведені бухгалтерські записи з обліку довгострокових кредитів:

1. Отримана на поточний рахунок довгострокова позика банку в національній валюті:

Дебет 311

Кредит 501

2. Отримана на поточний рахунок довгострокова позика банку в іноземній валюті:

Дебет 312

Кредит 502

3. Нараховані відсотки за отриманий кредит:

Дебет 951

Кредит 684

4. У кінці звітного періоду списані нараховані відсотки за отриманий кредит:

Дебет 792

Кредит 951

5. Погашення заборгованості перед банком за:

а) нарахованими відсотками:

Дебет 684

Кредит 31

б) довгостроковими позиками:

Дебет 50

Кредит 31

6. Переведення частини довгострокової заборгованості у поточну:

Дебет 50

Кредит 61

7. Погашення поточної частини довгострокової заборгованості:

Дебет 61

Кредит 31

Для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними кредитами, переведеними зі складу довгострокових при настанні строку погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу призначено рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими кредитами», який має субрахунки:

611 «Поточна заборгованість за довгостроковими забов’язаннями в національній валюті».

612 «Поточна заборгованість за довгостроковими забов’язаннями в національній валюті».

За кредитом рахунку 61 відображається та частина довгострокових забов’язань, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, за дебетом – погашення поточної заборгованості, її списання тощо.

Аналітичний облік поточної заборгованості за довгостроковими забов’язаннями ведеться за кредиторами та видами заборгованості.

Аналітичний облік довгострокових позик ведеться за позикодавцями у розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення кредиту.

Довгострокові забов’язання відображаються у балансі підприємства за теперішньою вартістю.

Розмір заборгованості підприємства за отриманими позиками на кінець періоду буде залежати від графіка погашення, обумовленого договором.

Погашення банківських кредитів може здійснюватися:

· сплатою заборгованості за відсотками й основною сумою боргу водночас у кінці строку позики;

· щомісячною сплатою заборгованості за відсотками і вкінці строку позики – за основною сумою кредиту;

· у розстрочку;

· щорічним платежем з арифметичною або геометричною прогресією чи регресією;

· після обумовленого періоду;

· з постійною сумою погашення основного боргу;

· достроково тощо.

Найчастіше позики погашаються постійними періодичними виплатами, які включають відсотки і суму погашення основного боргу.

Умови погашення позики обумовлюються договором, укладеним між кредитором і позичальником, і конкретизується у графіку погашення, де подається така інформація за кожен рік:

1. відсотки за рік;

2. суми погашення основного боргу;

3. щорічні платежі;

4. заборгованість на кінець року.

Залишок непогашеної позики на кінець кожного року є теперішньою вартістю наступних платежів, яка відображається у Балансі як довгострокова кредиторська заборгованість підприємства банку.

Заборгованість підприємства за довгостроковими кредитами банків відображається в Балансі у складі його довгострокових забов’язань (рядок 440 розділ ІІІ Пасиву).

Облік інших довгострокових фінансових зобов’язань

Інші фінансові довгострокові зобов’язання – сума довгострокової забор- гованості підприємства щодо забов’язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банку), на які нараховуються відсотки.

Прикладом інших довгострокових фінансових зобов’язань можуть бути забов’язання підприємств за довгостроковими облігаціями та довгостроковими векселями виданими.

Облігаційні позики, що випускаються великими компаніями, є одним з основних традиційних способів залучення капіталу в економічно розвинених країнах. В Україні цей спосіб ще не набув поширення. Проте можливість випуску облігацій підприємствами передбачена законодавством.

При придбанні облігацій кредитори не отримують права голосу, що дозволяє підприємству – емітенту облігацій залучити кошти і зберегти контроль над капіталом. Крім того, на відміну від дивідендів, виплата відсотка за облігаціями відноситься до витрат, що вираховуються з доходів при визначенні оподаткованого прибутку.

До вад облігаційних позик відносять те, що виплати відсотка повинні здійснюватися в зазначені дати незалежно від доходу позичальника, у момент погашення облігацій має бути сплачена значна сума коштів.

В економічно розвинених країнах широко використовуються різні види