Відповідно до Інструкції № 291, якою регламентується застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, створення резерву сумнівних боргів передбачається відображати на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів". По кредиту рахунка 38 відображається створення резерву сумнівних боргів та кореспонденція з рахунками обліку витрат. По дебету - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів в кореспонденції з рахунками обліку доходів.

П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" передбачено два способи обчислення резерву сумнівних боргів:

ь виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

ь на основі класифікації дебіторської заборгованості;

Базовий спосіб оцінки резерву сумнівних боргів стандартом не виділений, тому можна вважати, що обидва вони є рівноправними - вибір робить підприємство при визначенні своєї облікової політики. Незалежно від способу величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку і як визначаються коефіцієнти сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності показує частку дебіторської заборгованості за продукцію щодо повернення якої у підприємства є сумніви. Як правило, значення коефіцієнта сумнівності зростає зі збільшенням періоду прострочення платежу. Коефіцієнт сумнівності може застосовуватися і до дебіторської заборгованості, час оплати якої ще не настав, коли є на це підстави.

Перший метод створення резерву — визначення коефіцієнта сумнівності на основі платоспроможності окремих дебіторів.

Другий метод створення резерву — визначення коефіцієнта сумнівності на основі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення.

П(С)БО 10 вказує, що підприємство для спостереження за дебіторською заборгованістю може обирати такий період часу, який вважатиме за потрібний. Групування дебіторської заборгованості за термінами її непогашення проводиться на розсуд бухгалтера.

Було б зручно групувати заборгованість за період до трьох років (юридично встановлений термін позовної давності по майнових суперечках). При цьому у першому кварталі цього періоду заборгованість слід групувати за місяцями.

Коефіцієнт сумнівності заборгованості встановлюється виходячи з частки безнадійної дебіторської заборгованості у загальній сумі дебіторської заборгованості протягом визначеного відрізку часу. При цьому до уваги береться досвід попередніх років.

Порівнюючи два методи, можна вказати на їхні позитивні та негативні сторони.

Перевага методу створення резерву виходячи з платоспроможності окремих дебіторів полягає у тому, що його розрахунок, як правило, має високий відсоток ймовірності, бо до уваги береться фінансовий стан кожного підприємства, яке має дебіторську заборгованість. Недоліки можна вважати трудомісткість розрахунку резерву за цим методом (потрібно вникати у кожну прострочену дебіторську заборгованість в розрізі конкретних дебіторів).

Створення резерву на основі класифікації простроченої дебіторської заборгованості за термінами її виникнення вимагає від бухгалтера менших затрат часу. Цей метод є менш точним. Який би метод не використовувався на підприємстві, у примітках до фінансової звітності слід наводити прострочену дебіторську заборгованість за термінами її виникнення.

Розглянемо відображення в бухгалтерському обліку операцій по створенню резерву сумнівних боргів, наведених у таблиці 2.5

Таблиця 2.5

Відображення в бухгалтерському обліку операцій по створенню резерву сумнівних боргів

№ з/п |

Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків

Д-т | К-т

1 | 2 | 3 | 4

Перший звітний період

1. | Відвантажено продукцію | 361 | 701

2. | Відображено суму податкового зобов'язання по ПДВ | 701 | 641

3. | Отримано оплату протягом звітного періоду | 311 | 361

4. | В кінці звітного періоду створено резерв сумнівних боргів | 944 | 38

Другий звітний період

Варіант А

1. | Підприємство погасило частину заборгованості | 311 | 361

2. | Списана частина дебіторської заборгованості, яка визнана безнадійною |

38 |

361

3. | Списано решту суми безнадійної дебіторської заборгованості |

949 |

361

Варіант Б

1. | Підприємство погасило частину заборгованості | 311 | 361

2. | Одночасно зменшено резерв на суму погашення | 38 | 716

3. | Списана частина дебіторської заборгованості, яка визнана безнадійною у звітному році |

38 |

361

4. | В результаті зміни фінансового стану боржника оновлюється сума його заборгованості, що визнана безнадійною у звітному періоді |

361 |

38

5. | Отримано грошові кошти від підприємства (погашено раніше списану дебіторську заборгованість) |

31 |

361

Поточна дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією продукції, яка визнана безнадійною, списується з балансу з безпосереднім відображенням втрат у складі інших операційних витрат (рахунок 944 "Сумнівні та безнадійні борги").

Довгострокова дебіторська заборгованість, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших витрат (рахунок 977 "Інші витрати звичайної діяльності") або надзвичайних витрат (рахунок 99 "Надзвичайні витрати") — залежно від причини списання.

Суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості незалежно від видів обліковуються на позабалансовому рахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового стану боржника.

Резерв сумнівних боргів може не створюватися:

-

-

Будь-яка дебіторська заборгованість передбачає отримання грошових коштів або товарів (у разі бартерного погашення), тому вона визнається активом. Але у випадку, якщо підприємство має достатні підстави припускати, що така заборгованість не буде погашена (наприклад, боржника оголошено банкрутом), така заборгованість повинна бути списана на витрати, оскільки вона не може бути визнана в балансі (підприємство не буде мати економічної вигоди).

Оскільки актив – це те, що існує реально і є джерелом економічної вигоди, то його відображають за вартістю, що реально може бути отримана від його використання, продажу або погашення. Тому, наприклад, дебіторська заборгованість наводиться в балансі одночасно із