За допомогою документів ставиться під контроль вся робота підприємства зі сторони керівників, які, підписуючи документ, несуть повну відповідальність за доцільність і законність здійсненої господарської операції.

Отже, документи мають бути правильно, акуратно і достовірно оформлені, щоб забезпечити реальність даних, відображених в обліку. Оформлені належним чином документи мають юридичну доказову силу при вирішенні спорів, які виникають між підприємствами.

Документи повинні забезпечити достатню упевненість у тому, що всі активи належним чином контролюються і усі господарські операції адекватно обліковуються.

За достовірність даних, що містяться в документах, а також за якісне їх складання несуть відповідальність посадові особи, які підписали цей документ.

На основі документів проводяться записи на рахунках, які відкривають у певних облікових реєстрах, що використовуються для ведення бухгалтерського обліку. Облікові реєстри призначені для вторинної облікової реєстрації в них господарських операцій і різняться відповідно до форм ведення бухгалтерського обліку: журнально-ордерної та спрощеної.

Первинні документи, і облікові реєстри досить важливі для створення і передачі інформації в межах підприємства і між підприємствами.

Контрольним засобом, тісно пов'язаним з документами і реєстрами, є план рахунків. Рахунок є складовою методу бухгалтерського обліку і являє собою спосіб групування і вторинної реєстрації господарських операцій з метою контролю і обліку всього кругообігу ресурсів. Рахунки, на відміну від балансу, який складається періодично, призначені для повсякденного, поточного обліку господарських операцій.

Слід подбати і проте, щоб план рахунків (при його деталізації) містив інформацію за підрозділами, групами продукції, центрами відповідальності та іншими категоріями. План рахунків дає змогу уникнути помилок, пов'язаних з неправильним котируванням, якщо він точно визначає, яка кореспонденція рахунків відповідає відомим видам господарських операцій. Крім цього, щоб облікові принципи застосовувались постійно, одностайно і послідовно, вони мають бути описані в спеціальних методичних рекомендаціях. Вони мають визначати документообіг підприємства (переміщення документів від місця їх складання до надходження в архів на зберігання) і містити достатньо вказівок щодо забезпечення адекватного ведення обліку і здійснення якісного контролю активів.

Важливою контрольною процедурою є ретельний і безперервний нагляд виконання контрольних процедур і моментів, які називають незалежними внутрішніми перевірками. Потреба в них виникає у зв'язку з тим, що система внутрішнього контролю має тенденцію з плином часу зазнавати змін, якщо відсутній механізм постійної верифікації. Працівники, напевно, забудуть про необхідні процедури чи навмисно не виконають їх. Відомо, що при відсутності контролю і оцінки персонал стане працювати недбало. Крім цього, незалежно від якості системи контролю можливі як навмисні, так і ненавмисні викривлення реального стану справ.

Основною характеристикою спеціалістів, які займаються внутрішнім контролем, є незалежність, вони не повинні залежати від тих працівників, які несуть первинну відповідальність за підготовку інформації, що підлягає контролю.

Цінність перевірки набагато втрачається, якщо особа, яка її проводить, підпорядковується особі, відповідальній за підготовку даних, або залежить від неї яким-небудь іншим чином.

3.3 Перевірка по суті

Аудит розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю

Одним із найвагоміших положень, які характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. В процесі своєї діяльності господарюючі суб'єкти здійснюють розрахунки з контрагентами різними способами. Найпоширенішими з них є розрахунки через установи банку, тобто безготівковим способом. Крім того, сучасні економічні умови потребують від господарюючих суб'єктів застосування таких форм розрахунків, як розрахунки за готівку, бартер (товарообмін), вексельні розрахунки. При проведенні аудиту розрахунків аудитору треба звертати увагу на всі особливості, які властиві тим чи іншим видам розрахунків.

Основними завданнями аудиту розрахунків є:

· встановлення реальності дебіторської та кредиторської заборгованості;

· перевірка наявності й стану дебіторської та кредиторської заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності;

· перевірка правильності й обґрунтованості списання дебіторської та кредиторської заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності;

· перевірка правильності формування резерву сумнівних боргів за сумами безнадійних та сумнівних.

Складність аудиту розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами полягає в тому, що реальність такої заборгованості може бути підтверджена тільки зустрічною звіркою з контрагентами, однак самостійно, без узгодження із замовником, аудитор виконати цю процедуру не може. Перед тим як здійснювати зустрічну звірку, аудитору слід самостійно вибрати тих контрагентів, розрахунки з якими викликають сумніви щодо реальності та достовірності.

Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з дебіторами є:

1. Регістри синтетичного обліку та звітність (Баланс (форма № 1), Головна книга).

2. Регістри синтетичного та аналітичного обліку розрахунків (Журнали-ордери № 3, № 2, № 1, відомості аналітичного обліку).

3. Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, договори та ін.).

Нормативною базою для проведення аудиту розрахунків з дебіторами є:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР [25].

2. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 [70].

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237 [85

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20 [86].

Аудиторську перевірку виконують у кілька етапів.

На першому етапі перевіряють наявність підтверджувальних документів по кожній операції, а також правильність їх оформлення, а саме наявність усіх необхідних реквізитів, підписів відповідальних осіб, печаток. Особливу увагу аудитору слід звернути на вивчення договірної системи на підприємстві (порядок