1.3 Види і форми розрахунків з дебіторами.

Важливим елементом системи безготівкових розрахунків між підприємствами та організаціями є їх форми. Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств та організацій і спрямоване на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів, прискорення обігу грошових коштів в розрахунках.

Форми безготівкових розрахунків - це зумовлені характером економічних зв'язків способи здійснення платежів, порядок документообороту і обігу коштів як між учасниками розрахунків, так між ними і банком.

Форми безготівкових розрахунків - це конкретні прояви руху грошових коштів від платника до покупця за допомогою різноманітних розрахункових документів (чеків, акредитивів, доручень, векселів).

Сучасна система безготівкових розрахунків у господарському обороті України, принципи її організації викладені в Інструкції №435 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджені постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001.

Відповідно до цієї інструкції систему безготівкових розрахунків можна представити у вигляді схеми, яка зображена на рисунку 1.1

Розрахунки підприємств і організацій між собою, а також з органами фінансово-кредитної системи здійснюється, переважно, без участі грошей у формі готівки, тобто у безготівковому порядку.

Суть безготівкового розрахунку полягає в тому, що платежі здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку платника у банку на рахунок одержувача, тобто шляхом проведення відповідних записів за рахунками учасників розрахунків. Можливі також безготівкові розрахунки через залік взаємних вимог контрагентів, в тому числі за бартерними угодами.

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів, способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів.

Рисунок 1.1 Система безготівкових розрахунків

Розглянемо основні форми безготівкових розрахунків.

1. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

Розрахунки за платіжними дорученнями в Україні займають перше місце за питомою вагою у сукупному платіжному обороті. Платіжне доручення являє собою наказ підприємства, організацій банку, що його обслуговує, про перерахування певної суми коштів зі свого поточного рахунку на рахунок постачальника або іншого одержувача коштів.

Доручення виписується на бланку стандартної форми, де зазначається: одержувач коштів, його адреса, найменування і місце знаходження банку, в якому йому відкрито рахунок, вид платежу (найменування товарів, робіт, послуг, інших платежів, за які перераховуються кошти). Доручення підписується посадовими особами підприємства і скріплюється печаткою.

Доручення, включаючи доручення за платежами до бюджету, приймається банком до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок одержувача коштів.

Платіжне доручення застосовується в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських постачань за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків одержання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів, запобігають виникненню кредиторської заборгованості покупців.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюється також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету, державних фондів, платежі кредитним установам, за банківськими позиками.

Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за схемою зображеною на рисунку 1.2

Рисунок 1.2 Розрахунки платіжними дорученнями

1) угода між покупцем і постачальником;

2) постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію (роботи, послуги);

3) покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення;

4) банк покупця списує з його рахунку кошти;

5) банк покупця повідомляє покупця - власника рахунку про списання коштів;

6) банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банка постачальника;

7) банк постачальника (одержувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника;

8) банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунку.

Якщо постачальник (одержувач коштів) не має рахунку в банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням не можливі, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підприємства зв'язку.

Гарантовані платіжні доручення застосовуються у разі переказу коштів на виплату заробітної плати працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи.

Так само переказують окремим громадянам пенсії, заробітну плату, авторський гонорар, витрати, пов'язані з відрядженням, тощо. У таких випадках підприємство-платник виписує платіжне доручення, де визначено призначення вказаної суми, на підприємство зв'язку і передає його в банк.

До доручення додаються бланки заповнених грошових переказів на одержувачів і загальний список одержувачів грошей.

Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:

· відносно простий і швидкий документооборот;

· прискорення руху коштів;

· можливість використання даної форми за нетоварних платежів.

2. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника.

Цей розрахунковий документ заповняє постачальник (одержувач коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець, коли він згоден оплатити товар, заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитись від акцепту платіжної вимоги-доручення з певної причини (коли товар не було замовлено,