Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленим товаром відвантажено додатково товари, коли встановлено частину недоброякісного товару і інше. Про відмову від акцепту покупець повинен в установлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови.

Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою зображеною на рисунку 1.3

Рисунок 1.3 Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення

1) постачальник відвантажує продукцію покупцеві;

2) разом з документами на відвантажену продукцію, постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3) покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;

4) банк покупця списує з рахунку покупця кошти;

5) банк покупця сповіщає випискою покупця-власника рахунку про списання коштів з його розрахункового рахунку;

6) банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;

7) банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (одержувача коштів);

8) банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок.

Позитивні сторони:

- вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців;

- зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів;

- платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин.

Перша частина - це вимога постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому продукції; в ній вказується найменування і адреса постачальника і платника, найменування і місце знаходження банку постачальника і платника, найменування товару, сума коштів, яку повинен перерахувати платник.

Друга частина платіжної вимоги-доручення - це доручення платника своєму банкові про перерахунок з його рахунку коштів на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення заповняється постачальником (перша частина) і надсилається покупцеві з розрахунковими і відвантажувальними документами. У разі згоди оплатити платіжну вимогу-доручення, платник заповняє другу частину цього документа і подає в банк, але не пізніше двадцяти календарних днів від дня виписки.

3. Розрахунки чеками.

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунку пред'явнику чека відповідну грошову суму. У розрахунках між підприємствами використовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з розрахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банку переказати кошти на рахунок пред'явника чека (одержувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповняє платник.

На відміну від платіжного доручення розрахунковий чек передається одержувачу платежу під час здійснення господарської операції. Одержувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Існують також чеки: акцептовані і неакцептовані банком, з лімітованих і не лімітованих книжок.

Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків готівки для виплати зарплати, премії, винагород, коштів на відрядження і ін. Платником по чеку завжди є банк.

Право чекодавця - звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов'язок банку - виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом.

Згідно з угодою клієнт може використовувати його власні та залучені кошти для оплати чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим способом кошти з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека.

Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк повинен впевнитися в достовірності чеків (форма, термін, дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця).

Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в чеку (іменний чек) або пред'явнику, якщо чек виписано на пред'явника.

Чекодавець несе не тільки відповідальність за виплату банком коштів по чеках, а й зобов'язаний забезпечити банк відповідними коштами для погашення своїх чеків.

Банк-платник, підпис якого на чеку відсутній, як правило, не несе відповідальності перед власником чека за його оплату, крім випадків, коли чек банком акцептовано.

Розрахунки за чеками здійснюються за схемою, зображеною на рисунку 1.4

Рисунок 1.4 Розрахунки чеками

1)

постачальник передає товар покупцеві;

2) покупець передає чек постачальнику;

3) постачальник передає чек у свій банк;

4) банк постачальника направляє в банк покупця чек для оплати;

5) банк платника списує кошти з рахунка покупця товару;

6) банк платника повідомляє платника про списання коштів з його рахунку;

7) банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти;

8) банк постачальника зараховує відповідну суму на рахунок постачальника;

9) банк повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це, передусім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості.

4. Розрахунки акредитивами.

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити, за рахунок спеціально задепонованих коштів, оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар. Акредитив застосовується в розрахунках між постачальником і покупцем. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця. Заява покупця може бути заповнена і англійською мовою.

Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажений товар здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, задепонованих для цієї мети, або банку платника так званий, гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунків гарантує платіж постачальнику.

Постачальник подає в банк, що його обслуговує, заяву із зазначенням умов використання задепонованих коштів (власних або залучених), та реєстр документів за акредитивом. Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей готівкою. Чинність акредитива, як правило, не перевищує п'ятнадцяти днів з моменту відкриття. Після повідомлення про відкриття акредитива, постачальник відвантажує товар і не пізніше трьох робочих днів подає в банк реєстри рахунків, транспортні або інші документи, що підтверджують відвантаження. Коли документи відповідають