і спеціальним. Як правило, спостереженню передує в часі застосування інших методів фінансового контролю [27, c.206-208]
На відміну від ревізії, перевірки чи аудиту моніторинг не є разовим контрольним заходом, який здійснюється, у певний проміжок часу. Про проведення моніторингу підконтрольний об'єкт не повідомляється, за його результатами не складається акт, довідо-чи будь-який інший документ.
Бюджетний контроль неможливий без використання специфічних методів (прийомів) контролю, які дають змогу всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі аспекти формування і використання бюджетів. Під час проведення контрольних дій застосовуються різні методи (прийоми) документального і фактичного контролю. Зокрема, в частині документального контролю виділяють такі методи: перевірка документів за формальними ознаками і за змістом; арифметична перевірка документів; нормативна перевірка документів; зустрічна перевірка документів; логічний контроль; техніко-економічний розрахунок; зворотний перерахунок; експертна оцінка окремих статей бюджетних доходів і видатків; системний і факторний аналіз з використанням таких прийомів, як порівняння, зіставлення, групування, розрахунки середніх і відносних показників, побудова системи взаємозв'язаних таблиць тощо.
До методів (прийомів) фактичного контролю відносять: обстеження; інвентаризація; спостереження; опитування; анкетування; отримання письмових пояснень; контрольні заміри робіт; технологічний контроль. Документальний і фактичний контроль взаємно доповнюють один одного, і їх поділ має умовний характер.
Формування нових і удосконалення діючих процедур бюджетного контролю відбувається в контексті загального реформування фінансового контролю в Україні. Основна проблема сьогодення — це нагальна об'єктивна необхідність приведення Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» у відповідність до правовідносин, що склалися на сучасному етапі розвитку держави. Органам служби слід надати повноваження щодо контролю надходжень до бюджету, оскільки під час ревізій має здійснюватись комплексний контроль фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. До речі, перший крок у цьому напрямі вже зроблено — Законом «Про Державний бюджет України на 2004 рік» органам державної контрольно-ревізійної служби надано право перевіряти правильність здійснення бюджетних відшкодувань платникам ПДВ [21, c.12]
Висновок до II розділу
Отже, перевірка — це обстеження й вивчення окремих ланок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій або їхніх підрозділів.
Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів фінансового контролю є важливим з погляду запобігання втрати контролю за діяльністю певних секторів економіки та утворення неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, а також з погляду попередження паралелізму та дублювання при здійсненні контролю На відміну від ревізії, перевірки чи аудиту моніторинг не є разовим контрольним заходом, який здійснюється, у певний проміжок часу. Про проведення моніторингу підконтрольний об'єкт не повідомляється, за його результатами не складається акт, довідо- чи будь-який інший документ.
Бюджетний контроль неможливий без використання специфічних методів (прийомів) контролю, які дають змогу всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі аспекти формування і використання бюджетів. Під час проведення контрольних дій застосовуються різні методи (прийоми) документального і фактичного контролю.
Розділ ІІІ. Організаційні аспекти державного контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетних установ.
У цьому розділі досліджується організаційна сторона процесу проведення комплексних ревізій і перевірок бюджетних установ, контролю у середовищі автоматизованих інформаційних систем (АІС). У розділі приділено також увагу питанню використання матеріалів ревізій і перевірок для прийняття управлінських рішень, порядку документування, опису виявлених порушень та оформлення наслідків ревізій і перевірок.
Фінансовий контроль – це самостійний контроль, тому на відміну від інших видів контролю він має місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес руху грошових фондів, включаючи і стадію обмірковування фінансових результатів [43, c.115-117]
Ефективність фінансового контролю у вирішальній мірі залежить від правильної його організації та розподілу ролей, компетенції суб'єктів фінансового контролю. Фінансовий контроль є продовженням і завершенням державного управління фінансами. В країнах з розвинутим громадянським суспільством і ринковою економікою застосовують до завдань фінансового контролю систему органів державного управління фінансами. Ця система лише доповнюється окремими специфічними елементами і в загальних рисах має наступний вигляд: загальнодержавний фінансовий контроль; відомчий фінансовий контроль; аудит.
Функції державного фінансового контролю розподіляються в них між вищими органами державної влади одночасно із закладами управління фінансовою та кредитно-грошовою системою. Конкретні форми розподілу зумовлюються особливостями політичної системи держави. При цьому враховується принцип розподілу та врівноваження влад.
Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні категорії і показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу.
Фінансовий контроль тісно пов'язаний з відповідальністю підприємств, організацій, установ а також державних і фінансово-банківських структур за виконанням фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути відображена як в адміністративних так і в економічних (матеріальних) мірах впливу на порушників фінансової дисципліни. Економічні міри впливу конкретно проявляються через фінансові санкції, які є тими важілями фінансового механізму, які сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню тощо [49, c.98]
Необхідною умовою ефективності фінансового контролю є система бухгалтерського обліку, яка забезпечує достовірність та повноту відображення вартісних показників діяльності підзвітного юридичної або фізичної особи. Тільки при такій умові результати фінансового контролю надають можливості щодо аналізу та об'єктивної оцінки динаміки фінансових показників і корекції руху реалізації фінансової політики на певний період розвитку як окремої сфери діяльності так і всієї держави.
3.1. Органи управління фінансового контролю
Ефективність фінансового контролю у вирішальній мірі за-лежить від правильної його організації та розподілу ролей, ком-петенції суб'єктів фінансового контролю. В цій справі уже існує значний досвід. Він переконує, що система органів, які здійсню-ють фінансовий контроль, аби діяти ефективно, не може буду-ватись довільно, аби як. Вона неминуче зумовлюється об'єктив-ними причинами і суспільними традиціями.
Таб.3 Методи