Нагляд високого ступеня застосовується по відношенню до банків, які систематично (два і більше разів у квартал) порушу-ють економічні нормативи та допускають інші грубі порушен-ня чи мають незадовільний фінансовий стан.

За статистикою Національного банку України, протягом останнього року кожен третій комерційний банк мав серйозні фінансові ускладнення і працював в режимі інтенсивного на-гляду з боку НБУ, 21 банк було реорганізовано, 12 — збанкру-тували і ше 17 перебували у стадії закриття. До 77 комерційних банків України застосовувались санкції, «режим фінансового оздоровлення» був застосований до 13 банків'. Внаслідок такої ситуації в комерційних банках Національним банком України підготовлено цілий ряд нових нормативних актів про створен-ня страхових і ризикових фондів, що дозволить зміцнити пла-тоспроможність комерційних банків України.

Приймаючи рішення про застосування інтенсивного нагляду і нагляду високого ступеня, Департамент банківського нагляду НБУ здійснює інспектування банків, їх відділень, філій, пред-ставництв, спрямоване на з'ясування причин порушень і не-доліків в роботі банку. Інспектори НБУ перевіряють законність операцій, що здійснюються, діяльність внутрішнього і зовніш-нього аудиту, стан обліку, достовірність звітів, установчих і інших документів. За підсумками інспектування керівництву банку направляється інформація, в якій зазначаються причини вияв-лених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його мож-ливості і шляхи виходу із складної ситуації. Вимоги НБУ обо-в'язкові для виконання.

На основі одержаної інформації про порушення в діяль-ності комерційних банків Національний банк України органі-зовує наради з керівництвом банків, на яких виявляються при-чини недоліків та виробляються заходи по їх усуненню. Про зміст заходів і строки їх реалізації керівництво банку інформується письмово [56, c.356]

Має місце і відомчий фінансовий контроль. Це контроль (міністерств, інших органів державного управління за діяльністю підвідомчих підприємств, установ, організацій. Його здійснюють функціонально самостійні структурні контрольно-ревізійні підрозділи (управління, відділи, групи) міністерств і відомств, підпорядковані безпосередньо керівникам цих органів. Робота контрольно-ревізійних підрозділів перебуває під пост-ійним наглядом Міністерства фінансів України. Не рідше од-ного разу на рік міністерства та відомства інформують про стан контрольно-ревізійної роботи Кабінет Міністрів України.

Основними завданнями відомчого контролю є: контроль за виконанням державних завдань, економічним витрачанням матеріальних і фінансових ресурсів, зберіганням державної влас-ності, правильністю постановки бухгалтерського обліку, ста-ном контрольно-ревізійної роботи, боротьба з приписками, безгосподарністю, марнотратством та надмірностями.

Основними формами відомчого фінансового контролю є ревізії і перевірки. Ревізії і перевірки фінансово-господарської діяльності призначаються в кожному окремому випадку керів-ником відповідного органу. Вони здійснюються в комерційних організаціях один раз на рік, в інших організаціях та установах — один раз у два роки. При проведенні ревізій ревізори зобо-в'язані спиратися на трудові колективи, брати участь у вироб-ленні пропозицій по усуненню виявлених порушень.

В рамках відомчого контролю здійснюється повсякденний, систематичний внутрішньогосподарський фінансовий контроль, тобто контроль, що здійснюється на конкретних підприємствах, в установах і організаціях їх керівниками та функціональними структурними підрозділами (бухгалтерією, фінансовим або фінансово-плановим відділом, відділами планування та норму-вання заробітної плати і т.д.).

Висновок до III розділу

Мета перевірок – забезпечення гарантованого і повного надходження коштів до Державного бюджету в розрізі бюджетної класифікації і відповідно до чинного законодавства для сприяння збільшенню доходів Державного бюджету, як за рахунок розширення бази оподаткування, так і за рахунок удосконалення механізму справляння платежів по існуючих податках.

В процесі перевірок належать виявити своєчасність або затримку строків виконання банками доручень підприємств, установ і організацій усіх форм власності по перерахуванню в бюджет податків та інших внесків, строків проходження платіжних доручень в банківських установах при зарахуванні коштів на рахунки Державного бюджету та строків перерахування цих платежів з кореспондентських рахунків установ банків на рахунки Державного бюджету по доходах в установах Національного банку України.

Особлива роль в здійсненні державного фінансового конт-ролю належить спеціалізованим органам державної виконавчої влади по управлінню фінансами, для яких сама фінансова діяльність є основною.

Висновок

В дипломній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблем розвитку контролю за витрачанням бюджетними установами коштів і станом збереження державної власності. Отримані результати свідчать що досягнення поставленої мети і дослідження і дають змогу зробити набірні узагальнюючі висновки.

ДКРС має більш активну позицію у вирішенні проблем, пов`язаних з підвищенням ефективності господарювання зокрема:

1) ДКРС України посідає вагоме місце в системі забезпечення державного економічного контролю за законністю та ефективністю використання бюджетних коштів органами державної виконавчої влади, установами та організаціями, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності. [30, c.38]

2) Проведені дослідження дозволили встановити необхідність реформування існуючої системи державного контролю. Запропоновано шляхи підвищення ефективності державного економічного контролю, які забезпечать зміни у методиці та організації проведення ревізій і перевірок у бюджетній сфері. Зокрема, до таких шляхів віднесено: покращення кадрового забезпечення органів ДКРС; посилення аналітичної роботи КРП; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; координація роботи з органами влади, правоохоронними та іншими контролюючими органами; розробка та впровадження нових ефективних методик контролю та організаційних рішень; належне законодавче забезпечення діяльності всіх суб’єктів державного контролю; розробка контрольно-ревізійної діагностики; створення бази даних використання коштів бюджетними установами, а також обліку порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками, вжиття заходів спрямованих на максимальне усунення виявлених порушень і відшкодування збитків; аналіз чинників, що призводять до порушень фінансової дисципліни.

3) Для вирішення проблем, які супроводжують процес комп’ютеризації діяльності бюджетних установ, однією з головних є організація надійного внутрішнього контролю і розробка методик оцінки його ефективності під час проведення ревізій та тематичних перевірок. За організацію контролю у середовищі АІС, на думку автора, повинен відповідати керівник установи, який забезпечує необхідні умови і сприяти придбанню