Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії розробки і прийняття законів і інших нормативних актів з фінансових питань. З цією метою здійснюється кваліфікована екс-пертна оцінка фінансових результатів впровадження того чи іншого рішення, що може бути прийнятим. При цьому попе-редній фінансовий контроль на основі глибокого аналізу і розра-хунків фінансових результатів забезпечує об'єктивність оцінки доцільності прийняття чи неприйняття відповідного рішення, має важливе значення для профілактики порушень фінансової дисципліни і інших фінансових правопорушень [42, c.12-13]

Попередній фінансовий контроль передує витрачанню фінансових ресурсів та прийняттю будь-яких рішень з фінан-сових (і не тільки фінансових) питань. Він сприяє вибору най-доцільніших рішень, що забезпечують поряд з найбільшою ефек-тивністю використання фінансових ресурсів в оптимальну зба-лансованість вартісних і натурально-речових пропорцій і показників економічного і соціального розвитку суспільства. З цією метою перевіряються документи, що повинні бути після цього затверджені і стати основою для наступної діяльності — проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні і касові заявки і т.д. Як правило, попередній фінансовий конт-роль завжди здійснюється вищими органами законодавчої вла-ди. Хоч об'єктивно він мав би здійснюватись постійно всіма суб'єктами фінансових правовідносин.

Поточний фінансовий контроль здійснюється в процесі виконання фінансових планів, в ході витрачання товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, у відповідністі відпустки коштів виконанню планів витрат, використанню раніше виданих ресурсів. Ця форма фінансового контролю припускає системний факторний аналіз діяльності підприємств та організацій в цілях вияву повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом. Важливе значення поточний фінансовий контроль має в пошуку внутрішньогосподарчих резервів росту накопичення. Він виконується повсякдено фінансовими службами для виключення порушень фінансової дисципліни в процесі використання фінансових планів підприємств, організацій та установ, при відкритті кредитів фінорганами, перевірки документації по операціям, що здійснюються бухгалтерами підприємств, організацій тощо.

Наступний фінансовий контроль — це контроль за фінансовий результатами діяльності. Він проводиться після здійснен-ня фінансових операцій (виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів від держави на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери та ін.) і, як правило, після завершення певних етапів діяльності з метою з'ясування її ефективності. Наступний фінан-совий контроль — це база для аналізу й оцінки не лише ефек-тивності використання фінансових ресурсів, але й ефективності організації фінансової роботи, застосування контрольних фінан-сових норм і нормативів в цілому. Однаково активну участь в цьому виді фінансового контролю беруть усі суб'єкти фінансово-правових відносин, з тією лише різницею, що кожен з них здійснює наступний фінансовий контроль на своєму рівні та в межах наданої йому державою компетенції [31, c.85]

Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний) фінансовий контроль взаємно пов'язані й доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім і поточним контролем. Лише застосування усіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.

У залежності від такого критерію як плановість фінансовий контроль буває плановим і позаплановим. Таке положення відповідає Указу Президента України «Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року № 817/98. Відповідно до вищевказаного акту плановою виїзною перевіркою рахується перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачена в плані роботи контролюючого органа і проводиться по місцезнаходженню такого суб'єкта або по місцю розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться по сукупних показниках фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності по письмовому рішенню керівника відповідного контролюючого органа не частіше одного разу в календарному році в межах компетенції відповідного контролюючого органа. Забороняється проведення планових виїзних перевірок по окремих видах зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань по бюджетних позиках і кредитах, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності контролюючим органам дається лише в тому випадку, коли такому суб'єкту не пізніше чим за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки спрямоване письмове повідомлення з вказівкою дати її проведення. Позаплановою виїзною перевіркою рахується перевірка, що не зазначена в планах роботи контролюючого органа і проводиться в строго обговорених законом випадках. Наприклад, коли суб'єктом підприємницької діяльності не надані у встановлений термін документи обов'язкової звітності або у випадку надання у встановленому порядку суб'єктом підприємницької діяльності скарги про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органа під час проведення останніми планової або позапланової виїзної перевірки [21, c.7-8]

Крім використання для цілей фінансового контролю виїзних перевірок контролюючими органами може бути використана така форма його здійснення, як контроль камеральний, тобто проведення фінансових перевірок по наявних у контрольного органа документах, які надає підконтрольний об'єкт з метою виявлення правильності їхнього заповнення, а також відповідності зазначених у них даних наявній оперативній інформації про результати фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

По компетенції контролюючих органів фінансовий контроль можна підрозділити на: контроль органів загальної компетенції (Президент, ВРУ, КМУ, місцеві ради і т.д.); контроль органів спеціальної компетенції (ДНАУ, банківський контроль і