дебіторської заборгованості є активом, якщо виконуються такі умови:
ь покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на проду-кцію (товар, інший актив);
ь підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою
продукцією (товарами, іншими активами);
ь сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
ь є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних
вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну.
Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторсь-кої заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
У П(С)БО 2 «Баланс» наведене визначення операційного циклу як проміжного часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за окремими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла і ході такого операційного циклу, однак визнається не довгостроковою, а поточною.
До цього виду дебіторської заборгованості відносять суми забор-гованості, утворені через інвестиційну, фінансову діяльність підприєм-ства, а також внаслідок надзвичайних подій. При цьому заборгованість має відповідати умові — строк погашення заборгованості становить більше два-надцяти місяців. Якщо ж очікуваний термін погашення менше ніж рік, ця забор-гованість вважається поточною.
Поточною дебіторською заборгованістю визнається та, яка або виникає у ході нормального операційного циклу, або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість у свою чергу поділяється на:
ь заборгованість, яка пов'язана з реалізацією продукції, робіт, послуг;
ь іншу дебіторську заборгованість.
Основним критерієм поділу поточної дебіторської заборгованості є величи-на сум цих двох видів дебіторської заборгованості. У підприємств, які займають-ся операційною діяльністю, переважно заборгованість за реалізовану продукцію, роботи й послуги становить найбільшу частину всієї поточної дебіторської заборгованості. Виникнення іншої поточної дебіторської заборгованості пов'язане з ді-яльністю підприємства, яка забезпечує або є наслідком операційної діяльності. Суми іншої дебіторської заборгованості, як правило, є меншими від заборгованості покупців та замовників за відвантажену продукцію.
Доходи від продажу визнаються отриманими в момент продажу, незалежно від дати оплати. За тією ж сумою доходів відображається первісна (історична) дебіторська заборгованість. Проте слід врахувати, що не всі доходи наберуть, форму активів, тобто не всі заборгованості перед підприємством будуть погашені. У зв'язку з цим, коли у підприємства виникає безнадійна заборгованість, то вона має бути вирахувана із складу доходу. Одним із способів зменшення доходу є віднесення на витрати суми безнадійної заборгованості.
Безнадійна дебіторська заборгованість — це така поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні борж-ником або позовний строк якої минув. Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку під-приємств" від 22.05.97р. безнадійна заборгованість — це заборгованість, яка від-повідає одній з наведених нижче ознак:
•
заборгованість, по якій минув строк позовної давності;
•
заборгованість, яка не погашена через недостатність майна дебітора, якого
було оголошено банкрутом;
•
заборгованість, яка не погашена через брак коштів, отриманих на відкритих аукціонах при продажу заставленого майна, при умові, що інші юридичні заходи кредитора не привели до стягнення іншого майна;
•
стягнення заборгованості стало неможливим у зв'язку з надзвичайними подіями;
•
прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які пропали безвісти, прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Відповідно до П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість" за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнів-них боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує не-впевненість у її погашенні боржниками. Створюючи резерв сумнівних боргів, бухгалтер дотримується принципу обачності, згідно з яким потрібно запобігати завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію на дату балансу, згідно з пунктом 7 П(С)БО 10, включається до підсумку балансу за вирахуванням резер-ву сумнівних боргів, тобто за її чистою реалізаційною вартістю.
Резерв сумнівних боргів формується підприємством на дату балансу. Одночасно величина резерву збільшує витрати звітного періоду. П(С)БО 10 передбачає три методи формування резерву сумнівних боргів:
- платоспроможності окремих дебіторів;
- питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати;
- на основі класифікації дебіторської заборгованості.
Перший метод заснований на результатах аналізу дебіторської заборгованості за кожним дебітором. Якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів. Незважаючи на те, що такий метод допустимий, при здійсненні підприємством досить великої кількості операцій краще використовувати другий метод формування резерву сумнівних боргів.
Другий метод передбачає порівняння чистого доходу від реалізації продукції на умовах наступної оплати за кілька років підряд з сумою дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, що визнана безнадійною. Поділивши другу суму на першу, визначають коефіцієнт сумнівності, який використовують для розрахунку резерву сумнівних боргів на дату балансу. Для цього дохід від реалізації продукції, робіт, послуг за звітний період множать на коефіцієнт сумнівності.
Третій метод заснований на класифікації дебіторської заборгованості, яка здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. величина резерву сумнівних боргів визначається я сума добутків поточної