1.3 Теоретичні аспекти аудиту розрахунків з покупцями та іншими дебіторами

Зміст загального планування аудиту концептуально розкрито у МСА 4 „Планування”, затвердженому Комітетом міжнародної аудиторської практики. До процесу планування пред’являються наступні основні вимоги:

Ш набуття знань про облікову систему клієнта, політику і процедури внутрішнього контролю;

Ш визначення очікуваного рівня довіри до внутрішнього контролю суб’єкта перевірки;

Ш визначення і прогнозування змісту, часу проведення й обсягу аудиторських процедур;

Ш координація роботи молодших аудиторів, експертів та інших спеціалістів, залучених до аудиторської перевірки.

Обсяг робіт з планування аудиту залежить від масштабу і складності аудиту, кваліфікації аудитора і його практичного досвіду, бізнесу клієнта, наявності постійних замовників, чинного законодавства та інші.

На процес планування аудиту значно впливають масштаб і складність аудиту, що залежать від бізнесу клієнта, його величини та діяльності, а зміст плану і програми – від розміру підприємства.

Планування конкретної аудиторської перевірки здійснюється в процесі аудиту від моменту вибору клієнта й укладання угоди до складання висновку. Незважаючи на те що аудиторські фірми можуть певною мірою використовувати типові форми планів і програм, їх необхідно уточнювати і переглядати, оскільки кожна аудиторська перевірка із врахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на діяльність суб’єкта перевірки потребує розробки конкретного плану і програми.

Складність аудиту розрахунків з іншими дебіторами полягає в тому, що реальність такої заборгованості може бути підтверджена тільки зустрічною звіркою з контрагентами, однак самостійно, без узгодження із замовником, аудитор виконати цю процедуру не може. Перед тим як здійснювати зустрічну звірку, аудитору слід самостійно вибрати тих контрагентів, розрахунки з якими викликають сумніви щодо реальності та достовірності.

Аудит розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю

Одним із найвагоміших положень, які характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. В процесі своєї діяльності господарюючі суб'єкти здійснюють розрахунки з контрагентами різними способами. Найпоширенішими з них є розрахунки через установи банку, тобто безготівковим способом. Крім того, сучасні економічні умови потребують від господарюючих суб'єктів застосування таких форм розрахунків, як розрахунки за готівку, бартер (товарообмін), вексельні розрахунки. При проведенні аудиту розрахунків аудитору треба звертати увагу на всі особливості, які властиві тим чи іншим видам розрахунків.

Основними завданнями аудиту розрахунків з покупцями є:

· встановлення реальності дебіторської;

· перевірка наявності й стану дебіторської, щодо якої минув строк позовної давності;

· перевірка правильності й обґрунтованості списання дебіторської та кредиторської заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності;

· перевірка правильності формування резерву сумнівних боргів.

Складність аудиту розрахунків з іншими дебіторами полягає в тому, що реальність такої заборгованості може бути підтверджена тільки зустрічною звіркою з контрагентами, однак самостійно, без узгодження із замовником, аудитор виконати цю процедуру не може. Перед тим як здійснювати зустрічну звірку, аудитору слід самостійно вибрати тих контрагентів, розрахунки з якими викликають сумніви щодо реальності та достовірності.

Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з дебіторами є:

1. Регістри синтетичного обліку та звітність (Баланс (форма № 1), Головна книга).

2. Регістри синтетичного та аналітичного обліку розрахунків (Журнали-ордери № 3, № 2, № 1, відомості аналітичного обліку).

3. Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, договори та ін.).

Нормативною базою для проведення аудиту розрахунків з дебіторами є:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР.

2. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20.

Аудиторську перевірку виконують у кілька етапів.

На першому етапі перевіряють наявність підтверджувальних документів по кожній операції, а також правильність їх оформлення, а саме наявність усіх необхідних реквізитів, підписів відповідальних осіб, печаток. Особливу увагу аудитору слід звернути на вивчення договірної системи на підприємстві (порядок реєстрації договорів, відповідність змісту договорів Цивільному кодексу України, порядок оформлення договорів, ознайомлення з їх змістом з метою встановлення строків заборгованості та підтвердження їх юридичної сили). У разі, якщо на підприємстві є юридичний відділ, аудитор може оцінити його роботу в цій частині.

Другим етапом аудиту розрахунків з дебіторами є оцінка стану претензійної роботи на підприємстві щодо врегулювання нестач при отриманні товарно-матеріальних цінностей, а також претензій щодо невідповідності якісних показників отриманої продукції (товарів, робіт, послуг). Крім того, аудитору потрібно вивчити та оцінити роботу підприємства щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості (висунення претензій, подання позовів до суду).

Третім (окремим) етапом перевірки є вивчення строків існування дебіторської заборгованості з метою встановлення простроченої. При цьому доцільно складати порівняльні таблиці, в яких мають бути дані про строки існування тієї чи іншої заборгованості. Таке групування дає аудитору змогу виділити сумнівну заборгованість для розрахунку резерву сумнівних боргів та встановити безнадійну заборгованість. Це пов'язано з тим, що згідно із законодавством безнадійна заборгованість має бути списана. Порядок списання безнадійної дебіторської та кредиторської заборгованості має суттєві відмінності в бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, при перевірці потрібно:

1) встановити, за яких обставин виникла заборгованість (дебіторська заборгованість може виникнути в зв'язку із відвантаженням товарів, робіт, послуг або зв'язку із сплатою коштів постачальнику у вигляді авансів, а кредиторська — у зв'язку з отриманням товарів,