національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни;—

-орган стандартизації — орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів;—

нормативний документ — документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як «стандарт», «кодекс усталеної практики» та «технічні умови»;—

консенсус — загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору;—

стандарт — документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу;—

міжнародний та регіональний стандарти — стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;—

національні стандарти — державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;—

кодекс усталеної практики {звід правил) — документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;—

технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;—

технічний регламент — нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст;—

прийняття стандарту (міжнародної організації, іноземного тощо) — де встановлення його статусу як державного (ДСТУ). Воно здійснюється методами підтвердження, обкладинки або перевидання. У цьому разі державний стандарт може мати три ступені відповідності міжнародному. Він може бути ідентичний, модифікований та нееквівалентний;—

ідентичний стандарт — це повністю гармонізований (еквівалентний) стандарт;—

модифікований стандарт — це гармонізований з міжнародним національний стандарт, який має технічні відхилення, але відтворює структуру міжнародного стандарту;—

нееквівалентний стандарт — це негармонізований стандарт;—

технічне відхилення — це будь-яка розбіжність між технічним змістом державного та міжнародного стандартів;—

редакційна зміна — це будь-яка дозволена зміна, що не змінює змісту стандарту.

Основними результатами стандартизації мають бути: —підвищення ступені відповідності продукції, послуг і процесів їх призначенню;—

усунення технічних перепон в міжнародному обміні продукцією; —сприяння науково-технічному прогресу та співпраці в різних галузях. Подібно як вимоги стандартів поділяють на обов'язкові та необов'язкові (рекомендовані), мету стандартизації визначають загальними та конкретними вимогами. Загальними вимогами, які обов'язкові до виконання, є: /—

безпечність продукції, робіт і послуг для життя та здоров'я
людей, довкілля та майна;—

якість продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки

та техніки;—

єдність вимірювань;—

взаємозамінність і сумісність виробів;—

економія всіх видів ресурсів;

—

—

Необов'язковими є вимоги до певної галузі виробництва чи виду діяльності окремих видів продукції, підприємств тощо.

Особливу актуальність мають вимоги безпечності об'єктів стандартизації, як наприклад:—

безпечність від електричних мереж, пожеж, вибухів, радіації,
небезпечних концентрацій отруйних та інших хімічних речовин;—

безпеки робіт на устаткуванні, транспорті та інших машинах;—

робіт на автоматизованих (безлюдних) виробництвах тощо.

В стандартах на окремі види продукції мають бути характеристик безпечності, допустимі рівні шкідливих речовин та інших показників шкідливості для здоров'я людей та довкілля протягом всього періоду виготовлення, використання та зберігання об'єктів стандартизації.

Державна політика України у сфері стандартизації базується на таких

принципах:—

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандарт та вільного вибору ними видів стандартів для виробництва чи постачання продукц якщо інше не передбачено законодавством;—

відкритості та прозорості процедур розроблення й прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;—

доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;—

відповідності стандартів законодавству України;—

адаптації до сучасних досягнень науки та техніки з
урахуванням стану національної економіки;—

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та
регіональних стандартів;—

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур

стандартизації;—

участі у міжнародній та регіональній стандартизації.

Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали, фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти, сфера дії яких встановлюється відповідними законами. Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладания, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Об'єктами стандартизації не можуть бути натуральні продукти природи (нафта, газ, вугілля, корисні копалини, руди тощо), але продукти їх перероблення, як результат людської діяльності, підлягають стандартизації.

Тема: ОСНОВИ МЕТРОЛОГІЇ. План

1.

2.

3.

1. Метрологія як наука про міри та вимірювання є частиною фізики, що складає основу теорії пізнання (гносеології).

Виникла метрологія дуже давно. Перші поняття з метрології, як і перші одиниці вимірювань використовувались ще у стародавньому Єгипті, а звідси перейшли до Греції та Риму.

Вперше метрична система мір була впроваджена у Франції в 1840 році.

Початком організованої метрологічної служби на Україні є 8 жовтня 1901 року. Тоді в м. Харкові була створена перша