Основними завданнями метрології є розроблення методів і засобів вимірювальної техніки, розроблення та прийняття одиниць фізичних величин, методів і способів їх відтворення, передавання від еталонів до робочих засобів вимірювальної техніки, забезпечуючи єдність вимірювань в усіх галузях науки, техніки та побуту.

Розвиток методів і засобів метрології йшов разом з розвитком соціально-економічних відносин у суспільстві. Завдання метрології завжди були зумовлені й тісно пов'язані зі станом господарювання, розвитку науки, техніки, мистецтва тощо.

Широкий розвиток і розповсюдження методів і засобів метрології зумовив створення цілих систем державних і міжнародних організацій, які встановлюють, забезпечують і контролюють єдність вимірювань практично в усіх розвинених країнах світу.

На сучасному етапі розвитку суспільства, дослідження та освоєння космосу, нових технологій, загальної комп'ютеризації, розширення атомної енергетики, невпинного зростання обсягів використання матеріальних та енергетичних ресурсів тощо. Роль метрології та складність завдань, які вона вирішує, значно зростають.

Складні завдання ставлять перед метрологією як цивільні так і військові галузі техніки. Без метрологічної допомоги не можуть обійтися аграрії, промислові підприємства, наука, ракетні та космічні комплекси, харчова промисловість, медицина, спорт, культура тощо.

Згідно з завданнями та функціями метрології розрізняють теоретичну, прикладну та законодавчу метрологію.

Теоретична метрологія займається загальними науковими проблемами, прикладна метрологія — практичним застосуванням метрології, а функціями законодавчої метрології є встановлення вимог і контролю за дотриманням закону та стандартів з метрології.

Законодавча метрологія є засобом державного регулювання метрологічної діяльності за допомогою законів і постанов, що вводяться в практику Державного метрологічною службою та метрологічними службами органів влади, територіальних і галузевих органів. До законодавчої метрології відносять випробування та внесення в Державний реєстр нових засобів вимірювальної техніки, їх періодичне перевіряння, калібрування, сертифікацію, контролювання та наглядання за їх використанням відповідно до призначення.

Метрологічні правила та норми з іншого боку гармонізують з відповідними рекомендаціями та вимогами стандартів міжнародних організацій з метрології, стандартизації та сертифікації. Тому законодавча метрологія сприяє розвитку міжнародних зв'язків, торгівлі та й самої метрології,

2. Предметами пізнання можуть бути речовини, властивості та явища довкілля. Процес пізнання світу продовжується з моменту початку життєвої діяльності людини. Основною характеристикою (мірою) довкілля є розміри простору у різних його напрямках (координатах), до яких відносять довжину, ширину, висоту, а також складніші міри (кут, площу, об'єм тощо). Тобто простір є багатомірним.

Будь-які події та явища природи відбуваються в часі, який також є певною мірою. Мірою інерційності є маса тіл, а мірою руху його молекул — термодина-мічна температура.

Міцність характеризує різні матеріали (дерево, метали, скло, тканини, пластмаси тощо), але кількісне значення міцності є для кожного матеріалу своє.

Кожну означену якісно властивість фізичних об'єктів (фізичних тіл, їх систем, станів, процесів), яка може мати певний розмір називають фізичною величиною (ФВ). Прикладами ФВ є: довжина, маса, швидкість, прискорення, сила електричного струму чи опору, магнітна індукція, світловий потік тощо. Розмір ФВ існує об'єктивно й незалежно від того, що ми про нього знаємо. За характером зв'язку розмірів ФВ з об'єктами, яким вони притаманні, їх поділяють на екстенсивні та інтенсивні ФВ. Екстенсивні ФВ (маса, довжина, площа тощо) в процесі ділення об'єкта на менші частини змінюють свої розміри та є адитивними величинами, тобто їх можна додавати та віднімати. Інтенсивна ФВ характеризує стан фізичного об'єкта (густина, температура, твердість тощо) та не є адитивною, тобто їх не можна ні Додавати ні віднімати після їх ділення.

ФВ, як і об'єкти, яким вони притаманні існують в просторі і в часі, перебуваючи в причинно-наслідкових зв'язках з іншими ФВ згідно з законами фізики.

Розрізняють скалярні та векторні ФВ. Скалярні ФВ можуть бути неполярними, що мають тільки розмір (маса, об'єм), і полярними, що мають ще й знак (заряд, потік). Векторні ФВ (сила, переміщення, швидкість) поряд з розміром мають ще й напрямок і можуть визначати зміну розмірів інших ФВ у просторі (градієнт'температури, напруженість електричного чи магнітного Поля), або просторові зміни розмірів у часі (швидкість, прискорення).

Як розміри скалярних так і розміри чи (і) напрямки векторних ФВ бувають сталими та змінними. Але сталі в часі ФВ можуть бути змінними в просторі. Поняття сталості ФВ відносне тому, що рух абсолютний, а спокій відносний.

Розміри ФВ можуть змінюватися неперервно чи стрибками (дискретно). ФВ, розмір якої є функцією часу називають процесом, а стала фізична величина —

граничний випадок процесу. Розмір ФВ в певний момент часу називають мит-тєвим.

Одиниця фізичної величини - таке істинне значення фізичної величини, якому присвоєне істинне числове значення, що дорівнює 1.

В природі фізичні величини пов'язані між собою залежностями, які називають рівняннями зв'язку між фізичними величинами. Сукупність фізичних величин, серед яких одні умовно вважаються незалежними, а інші визначаються за їх до-помогою, називають системою фізичних величин. Незалежні фізичні величини заданої системи називають основними, а всі інші - похідними. Одиницю основ-ної фізичної величини також називають основною, а похідної фізичної величини - похідною одиницями. Сукупність основних та похідних одиниць певної систе-ми фізичних величин становить систему фізичних одиниць. Одиниці фізичних величин, які не віднесені ні до основних, ні до похідних одиниць заданої систе-ми, називають додатковими одиницями фізичних величин (радіан, стерадіан). Одиниці фізичних величин, які не входять в жодну із систем одиниць фізичних величин називають позасистемними одиницями фізичних величин (літр, тонна, градус). До них відносять також відносні одиниці (відсоток, проміле).

Згідно ДСТУ 2681-94 вимірювання — це знаходження значень ФВ дослідним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів, які зберігають одиницю ФВ та дають змогу порівняти з нею вимірювану ФВ.