( заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу ); заборгованість підприємств щодо зобов’язань із залученням позикових коштів ( крім кредитів банків ), на які нараховуються відсотки; суми податку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.
Клас 6.Поточні зобов’язання.
Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
На рахунках цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов’язань що стали поточною заборгованістю зі строком погашення на дату балансу не більше дванадцяти місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядчиками, розрахунків з податків і платежів, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбутніх періодів.
Клас 7. Доходи і результати діяльності.
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій.
На рахунках цього класу, крім рахунка 76 “ Страхові платежі ”, протягом звітного року за кредитом відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків , зборів ( обов’язкових платежів ), що включені до ціни продажу, за дебетом – щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів ( обов’язкових платежів), щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 “ Фінансові результати ”.
Клас 8. Витрати за елементами.
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду. Витрати відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання, які приводять до зменшення власного капіталу підприємства ( крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками ).
Клас 9. Витрати діяльності.
Рахунки застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям та ліквідацію наслідків.
Клас 0. Позабалансові рахунки.
Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:
§
цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні;
§
умовних прав і зобов’язань ( застави, гарантії, зобов’язання тощо );
§
бланків суворого обліку;
§
списаних активів ( нестачі цінностей, дебіторська заборгованість ) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами ( боржниками ).
Рахунки бухгалтерського обліку призначені для щоденного, поточного обліку господарських операцій, для накопичення і зберігання інформації. Кожній статті активу і кожній статті пасиву балансу відповідає один або кілька рахунків.
Оскільки призначення рахунків – відображати рух ( збільшення або зменшення ) відповідного об’єкта обліку, то в рахунку повинні бути:
-
залишок ( сальдо ) на початок періоду;
-
обороти:
a)
зменшення рахунку;
в) збільшення рахунку;
-
залишок ( сальдо ) на кінець періоду;
Всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні і пасивні. На активних обліковуються активи і витрати, на пасивних – капітал, зобов’язання і доходи. Відкрити рахунки – це значить записати початкове сальдо. Початкове сальдо беруть з балансу на початок періоду.
За способом групування і узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.
Синтетичними називають такі рахунки, які дають узагальнені показники за економічно однорідними групами основних засобів, їх джерелами і господарськими процесами у грошовому вираженні.
Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків називається синтетичним і служить для контролю за виконанням узагальнених показників плану.Проте для оперативного керівництва роботою підприємства, а також забезпечення контролю за збереженням власності не досить мати відомості тільки в узагальнених показниках.
Щоб дістати докладні ( аналітичні ) відомості про стан і рух кожного виду засобів, їх джерел, а також про господарські процеси, ведуть аналітичні рахунки.
Аналітичними називають рахунки, які деталізують зміст синтетичних рахунків і відбивають окремі види засобів, їх джерел і господарських процесів.
Між синтетичними і аналітичними рахунками існує тісний взаємозв’язок. Він полягає в наступному: на рахунку синтетичного обліку і на рахунку аналітичного обліку сальдо знаходиться в одній і тій же частині рахунку; коли дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то водночас дебетуються або кредитуються відповідні аналітичні рахунки; кожну операцію на рахунках синтетичного обліку відображають загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами.
Крім аналітичних і синтетичних рахунків, на практиці використовують також субрахунки, які необхідні для додаткового групування всередині синтетичного рахунку.
Для забезпечення єдності, зіставлення й узагальнення облікових даних, треба, щоб однорідні господарські операції відображались на рахунках одностайно і тотожно всіма виробничими об’єднаннями і підприємствами. Це досягається за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог щодо їх застосування.
Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов’язань та власному капіталі підприємства. Більшість господарських операцій є наслідком дій юридичних або фізичних осіб, які укладають угоди, здійснюють технологічні операції тощо. Поряд з тим господарські операції можуть мати місце в результаті певних подій, тобто явищ реальної дійсності, що трапляються не залежно від волі людини ( стихійне лихо, моральний знос тощо ).
Кожна господарська операція відображається в обліку два рази – один раз за дебетом, а другий раз за кредитом в одній і тій же сумі. Це називається – подвійний запис.
Система подвійного запису виникла в епоху Ренесансу. Перший її системний опис з’явився в 1494 році. Вона була запропонована Лукою Пачолі, французьким монахом, другом Леонардо да Вінчі.
Бухгалтерська проводка має