Господарські операції можуть стосуватися двох і більше рахунків, що кореспондують між собою, тому розрізняють два види бухгалтерських проводок – прості і складні.

Простою називається бухгалтерська проводка, в якій один рахунок дебетується, а інший кредитується на ту саму суму, тобто, коли кореспондують між собою тільки два рахунки.

Складною називається бухгалтерська проводка, в якій кілька рахунків дебетуються і на загальну суму записів за дебетом кредитується один рахунок, або, навпаки, коли кілька рахунків кредитується і на загальну суму записів за кредитом дебетується один рахунок. Тобто, в складних проводках кореспондують один рахунок за дебетом з двома чи кількома рахунками за кредитом, або один рахунок за кредитом з двома чи кількома рахунками за дебетом.

Система подвійного запису базується на принципі подвійності, який означає, що всі економічні явища мають два аспекти: збільшення і зменшення, продаж і придбання, виникнення і зникнення, які компенсують одне одного.

Подвійний запис на рахунках є важливим елементом бухгалтерського обліку і має велике контрольне значення.

1.3. Аудит як узагальнююча інформація про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства

При контролі та аудиті розрахунків з підзвітними особами встановлюється необхідність цього виду розрахунків, їх своєчасність та цільове використання коштів, виданих у підзвіт працівниками підприємства, згідно з даними рахунку «Розрахунки з підзвітними особами».

Діяльність підприємства може ефективно здійснюватись при раціональному використанні власних оборотних коштів, прирівняних до них коштів та позичкових коштів. Тому найважливішим завданням даного виду аудиту є активізація обороту коштів підприємства на усіх стадіях суспільних відносин.

При проведенні аудиту оплати праці нормативну базу можна згрупувати таким чином:

· Нормативні документи, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності з питань розрахунків з підзвітними особами;

· Нормативні документи, які регулюють порядок проведення аудиторської перевірки;

· Внутрішні нормативні документи підприємства.

Національні положення бухгалтерського обліку П(с)БО – це нормативний документ, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Також значну роль в аудиті рахунку «Розрахунки з підзвітними» особами важливу роль відіграють дані внутрішньогосподарського контролю.

Внутрішньогосподарський контроль – це процес, який забезпечує відповідність функціонування конкретного об’єкта прийнятим управлінським рішенням і спрямоване на успішне досягнення поставленої мети.

Завдання, що виконуються в системі внутрішньогосподарського контролю полягають в наступному:

1. надання інформації про процеси, що відбуваються на підприємстві;

2. надання допомоги в прийнятті рішень із загальних та спеціальних питань розвитку підприємства;

3. оцінка правильності прийняття управлінських рішень, своєчасність та результативність їх виконання;

4. своєчасне виявлення та усунення умов і факторів, які не сприяють ефективному веденню виробничого процесу;

5. коригування діяльності суб’єкта господарювання та його окремих підрозділів.

Необхідність у внутрішньогосподарському контролі зумовлюється тим, що вищі органи управління безпосередньо не займаються контролем повсякденної діяльності. Зважаючи на це, йому необхідна інформація про діяльність нижчих рівнів управління або підтвердження достовірності звітів керівників нижчих рівнів.

Перевагою внутрішньогосподарського контролю є те, що він здійснюється як попередній, поточний і подальший, може бути документальним, фактичним і комбінованим, може проводитись у вигляді:

· ревізії;

· тематичної перевірки;

· звичайного та службового розслідування.

У процесі контролю фінансового стану підприємства насамперед перевіряється достовірність даних про наявність коштів підприємства, відображеному в бухгалтерському балансі на звітну дату, які беруться по розрахунку обігу коштів. Для цього використовується положення бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затверджене Кабінетом Міністрів України, та інші нормативні акти з питань обліку та звітності.

Значну увагу аудитору необхідно приділити вивченню бухгалтерського рахунку «Розрахунки з підзвітними особами». Потім за даними аналітичного обліку аудитор повинен перевірити документальне підтвердження виданих коштів під звіт. Особливу увагу потрібно звернути на тих які тривалий час не надавали необхідну документацію про відшкодування чи підтвердження отриманих сум.

При аналізі балансу аудитор може висунути гіпотезу за якою, що підприємство користується інкасовою системою розрахунків, яка організована комерційним банком недосконало і тому гальмує розрахунки з підприємством чи підзвітними особами. Висунуту гіпотезу він насамперед повинен перевірити за даними рахунків аналітичного обліку.

Особливу увагу аудитор має зосередити на контролі давності розрахунків чи заборгованості підприємства, що значиться в балансі як реальна. Аудитору необхідно виявити причину безгосподарності, місце утворення збитків та відповідальних за них осіб. При цьому застосовуються документальні та методичні прийоми контролю.

Аналогічно перевіряються розрахунки з відшкодування заподіяних збитків, та розрахунків з іншими дебіторами.

Насамперед необхідно встановити призначення виданих коштів, джерела утворення та встановлений порядок їх витрачання. Потім аудитор має визначити осіб, відповідальних за перевитрати або недоплату коштів у разі виникнення невідповідності повязаних з наведеними даними у звітності та в інших супровідних документах.

У звітності показники подано у зведеному вигляді, тому аудитору необхідно провести перевірку за даними за даними аналітичного обліку на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Перевіряючи розрахунки з підзвітними особами за строками її виникнення, необхідно визначити поточну та очікувану платоспроможність підприємства.

Поточна платоспроможність – це стан розрахункових відносин, за яких відсутня прострочена кредиторська заборгованість підприємства і, навпаки, при наявності на балансі несплаченої заборгованості кредиторам, за якою втрачені строки платежу, підприємство вважають неплатоспроможним.

Очікувана платоспроможність – це забезпеченість підприємства коштами для погашення заборгованості, строки сплати якої настали.

Для визначення спроможності підприємства розрахунків з підзвітними особами аудитор складає баланс платіжної готовності за даними звітного бухгалтерського балансу. Застосовуючи методичні прийоми економічного аналізу для дослідження розрахунків підприємства, необхідно розробити заходи щодо оздоровлення фінансового становища і перед усім повного погашення розрахунків із підзвітними особами та навпаки.

Розробка