Суб’єкти підприємницької діяльності спрощений План рахунків застосовують у разі складання ними фінансової звітності відповідно до П(C)БО 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” [10].

Записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків і на позабалансових рахунках для узагальнення інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань, про доходи і витрати, факти фінансово-господарської діяльності необхідно здійснювати відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [7].

В спрощеному Плані рахунків передбачено лише коди та назви синтетичних рахунків першого порядку, тобто ті, які в своєму коді мають 2 цифри – перша – найменування класу (по аналогії з “повним” планом рахунків) та друга – код синтетичного рахунку. Такого розподілу на класи в порівнянні із повним планом рахунків не спостерігається, що ускладнює їх використання. Спостерігається також занадте узагальнення на цих рахунках інформації, якою оперує бухгалтер при відображенні господарської діяльності в розрізі об’єктів бухгалтерського обліку, що також не полегшує роботу бухгалтера, а скоріше заплутує.

Якщо загальноприйнятий для всіх підприємств План свого часу здивував бухгалтерів абсолютно нікому не потрібною, зайвою подрібненістю рахунків на субрахунки, то в спрощеному Плані - явний перебір з узагальненням.

Податкова система України включає в себе 24 види загальнодержавних та 16 видів місцевих податків та зборів. Крім того, є навантаження на фонд оплати праці за рахунок внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування [20, с. 166].

Одним із напрямів державної підтримки малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, сутність якого полягає у:

· заміні низки існуючих податків та зборів (обов’язкових платежів) єдиним податком, який фактично є податком з реалізації;

· відсутності податкового обліку;

· спрощенні бухгалтерського обліку та звітності.

Єдиний податок є найбільш прозорим з існуючих. Він має чітко визначений Указом №727 об’єкт оподаткування – виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Витрати платника податку, пов’язані із здійсненням його господарської діяльності, не враховуються при обчисленні суми єдиного податку, відповідно, сума податкових зобов’язань не залежить від суми отриманого ним прибутку. У зв’язку з цим перед платником єдиного податку не постає проблема оптимізації витрат виробництва та обігу з метою зменшення суми оподатковуваного прибутку, а також величини податку до бюджету [21, с. 440].

Спрощена система оподаткування обліку та звітності є найбільш привабливою для суб’єктів малого підприємництва.

Указом Президента України “Про внесення змін до Указу Президента” від 03.07.98 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 28.06.98 р. №746/99 [5] визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виторгу яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виторгу яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб’єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу [21].

Суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

> 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”;

> 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

Таким чином, доцільність переходу на спрощену систему оподаткування визначається сумою несплачених платежів до бюджету, які для різних категорій платників визначатимуться по-різному.

Так, малі підприємства, які обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком по ставці 6%, сплачують ПДВ, на