– це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [25].
Загальні вимоги до фінансової звітності викладено у статтях 11 – 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” [1] та у П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [10].
Головні вимоги до звітності – це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі підприємства.
Для підприємств (крім бюджетних установ) фінансова звітність включає Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, примітки до фінансових звітів і пояснювальну записку.
Статтею 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” для суб’єктів малого підприємництва в сфері послуг встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати. Яка є одночасно і квартальною і річною. Баланс складається станом на кінець останнього дня кварталу (року), а звіт про фінансові результати – наростаючим підсумком з початку звітного року. У П(С)БО 2 “Баланс” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” зазначено, що для них може передбачатися “скорочена форма балансу” [10] та “скорочена форма Звіту про фінансові результати” [10]. Певна неоднозначність існує в термінології, яка застосовується у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.
Строки та порядок подання фінансової звітності визначено у “Порядку подання фінансової звітності”, затвердженому постановою Кабміну України від 28 лютого 2000 р.№419 [12].
Дія цього Порядку поширюється на всіх суб’єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавства.
Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність таким користувачам:
· органам, до сфери управління яких вони належать;
· трудовим колективам на їх вимогу;
· власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;
· органам державної статистики;
· органам державного казначейства або місцевим фінансовим органам (щодо використання бюджетних асигнувань);
· іншим користувачам згідно законодавства (зокрема, Національному банку, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку).
Квартальна фінансова звітність подається не пізніше ніж на 25 день після закінчення звітного кварталу, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком [12].
Відповідно до п. 12 “Порядку подання фінансової звітності” перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів та зобов’язань.
Після проведення інвентаризації підприємство складає Баланс (форма №1-м) та Звіт про фінансові результати (форма №2-м) (Додатки Д, Е, Ж). Ці дві форми звітності складаються на основі оборотно-сальдового балансу.
Оборотно-сальдовий баланс – це перелік всіх рахунків із зазначенням сальдо на початок звітного періоду, оборотів за дебетом і кредитом рахунків і сальдо на кінець періоду. Він робиться на основі даних Головної книги та дає можливість перевірити рівність залишків за дебетом залишкам за кредитом та рівність дебетових та кредитових оборотів за звітний період [32].
З набранням чинності П(С)БО 25 виникло запитання про обов’язковість подання скороченої форми звітності суб’єктами малого підприємництва. Крім того, на практиці нерідко трапляється так що сьогодні підприємство підпадає під критерії суб’єкта малого підприємництва, а завтра, при зміні обсягу реалізації продукції перевищенні або розширенні виробництва – ні. Одразу ж виникає питання чи може таке підприємство звітувати за скороченою звітністю.
Підприємства, не визнані суб’єктами малого підприємництва за результатами діяльності за минулий рік, а також новостворені підприємства за результатами за І квартал або півріччя поточного (звітного) року складають за цей і подальші періоди поточного звітного року за повною формою. Тобто, якщо підприємство за підсумками півріччя перестало відповідати критеріям суб’єкта малого підприємництва (середньо облікова чисельність працюючих на даному підприємстві і або валовий дохід перевищили розміри встановлені Законом [3], то це підприємство має подати фінансовий звіт за І півріччя за повною формою: у складі Балансу (форма №1) і Звіту про фінансові результати (форма №2). За повною формою такі підприємства повинні будуть звітувати і за 9 місяців, а також за підсумками звітного року. При цьому річна звітність на відміну від проміжної включатиме до себе не дві, а вже п’ять форм (Баланс (форма №1), Звіт про фінансові результати (форма №2), Звіт про рух грошових коштів (форма №3), Звіт про власний капітал (форма №4) і Примітки до річної фінансової звітності (форма №5).
Підприємства, які перестали відповідати критеріям суб’єктів малого підприємництва за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року, можуть подати фінансову звітність за 9 місяців і за звітний рік згідно з П(С)БО 25 за скороченою формою або за повною формою.
Порядок заповнення фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва аналогічний порядку заповнення форм №1 Баланс і №2 Звіт про фінансові результати для великих підприємств. Однак порядок заповнення фінансової звітності суб’єкта малого підприємництва (малого підприємства) має деякі особливості.
Порівняльний аналіз змісту нового Фінансового звіту суб’єктів малого підприємництва з фінансовою звітністю інших підприємств показує, що він побудований на основі суміщення та вилучення показників, передбачених для інших підприємств, з чим автор погодитись не