Автор дотримується думки, що для звітності підприємств сфери послуг не варто встановлювати типові форми звітності. Основним аргументом є те, що типова форма звітності не є адекватною щодо фінансово-господарської діяльності усіх підприємств сфери послуг, а отже не завжди є доречною. При складанні фінансової звітності підприємствами сфери послуг необхідно передбачити застосування судження керівництва щодо суттєвості інформації, яка буде представлятись у звітності. Форми фінансової звітності для малих підприємств повинні носити рекомендаційний, а не обов’язковий характер. Адже найкраща форма розкриття інформації у звітності залежить від індивідуальних обставин фінансово-господарської діяльності конкретного малого підприємства.

Подібну точку зору з цього питання висловив С.Ф. Голов [39] який вважає, що “всі суб’єкти господарської діяльності повинні застосовувати єдині принципи оцінки та розкриття інформації, але обсяг інформації, яка підлягає розкриттю визначається винятково потребами користувачів”. На його думку, на законодавчому рівні слід встановити мінімальні вимоги до складу фінансової звітності відповідних суб’єктів господарювання, а додаткову інформацію кожний суб’єкт надаватиме залежно від конкретної ситуації.

Висновки до розділу II

На підприємствах сфери послуг ведеться бухгалтерський облік і подається фінансова звітність згідно з порядком установленого П(С)БО 25 “ Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”. Цим стандартом встановлено склад доходів, що відносяться до відповідної групи. Визнані доходи на підприємствах сфери послуг класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка від надання послуг);

- інші операційні доходи;

- інші звичайні доходи;

- надзвичайні доходи.

Підприємства сфери послуг здійснюють облік витрат – за одним з чотирьох варіантів:

· тільки на рахунках 8 класу “Витрати за елементами”;

· тільки на рахунках класу 9 “Витати діяльності;

· на рахунках класів 8 і 9 повного Плану рахунків;

· на рахунках спрощеного Плану рахунків.

Суб’єкти підприємницької діяльності у разі складання ними фінансової звітності відповідно до П(C)БО 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” [10] застосовують спрощений План рахунків.

Аналітичний і синтетичний облік на підприємствах сфери послуг можна вести у типових реєстрах (табл. 2.4), рекомендованих Міністерством фінансів України наказом від 25.06.2003 р. №422 [32].

Статтею 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” для суб’єктів малого підприємництва в сфері послуг встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати. Яка є одночасно і квартальною і річною. Баланс складається станом на кінець останнього дня кварталу (року), а звіт про фінансові результати – наростаючим підсумком з початку звітного року. У П(С)БО 2 “Баланс” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” зазначено, що для них передбачається “скорочена форма балансу” [10] та “скорочена форма Звіту про фінансові результати” [10].

РОЗДІЛ III

АНАЛІЗ ТА ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ СФЕРИ ПОСЛУГ

3.1. Організація аналізу господарської діяльності підприємства сфери послуг

Організація економічного аналізу тісно пов’язана з вирішенням питань, аналогічних обліку та звітності. При цьому в економічному аналізі найповніше розкриваються контрольні функції обліку.

Організація економічного аналізу не має жорсткої регламентації системою нормативних актів. В зв’язку з цим упорядкованість досягається шляхом створення внутрішнього документа - проекту.

Основоположним при проведенні аналітичної роботи є здатність аналітика логічно відтворити господарські операції, які знайшли відображення в обліку та звітності, подумки повторити роботу бухгалтера в зворотному порядку. Наочно цей процес відображає рис. 3.1.

Визначення реальності господарських операцій

Рис. 3.1. Послідовність роботи бухгалтера та аналітика

При цьому завдання аналітика - представити, наскільки це можливо, дійсність, яка знаходиться в інформації, що вивчається, реконструювати в загальному вигляді всі або окремі елементи інформації. Для виконання цієї роботи необхідно розуміти дійсність, зафіксовану господарськими операціями, знати методику бухгалтерського обліку, порядок складання фінансової звітності, вміти її інтерпретувати.

Здатність до реконструювання господарських операцій і знання бухгалтерського обліку дають можливість аналітику розуміти зміни, які відбуваються в господарській діяльності, визначати ефективність господарський операцій тощо.

Крім того, аналітик повинен бачити взаємозв’язок економічної теорії, бухгалтерського обліку, економіки, фінансів, банківської справи та інших спеціальних знань. Він повинен мати навички аналітичної роботи, тобто вміти знаходити інформацію, обробляти її, узагальнювати і робити відповідні висновки.

Організацію економічного аналізу можна розглядати як єдиний технологічний процес, який можна поділити на три етапи: підготовчий, аналітичний і заключний [36]. Таким чином, проведення будь-якої аналітичної роботи здійснюється у визначній послідовності, при цьому, кожен етап містить окремі блоки (рис. 3.2) :

· підготовчий етап (1, 2, 3);

· аналітичний етап (4);

· заключний етап (5, 6).

Основою організації як внутрішнього, так і зовнішнього фінансового аналізу є його планування. Для цього складаються план аналітичної роботи і план (програма) проведення аналізу з конкретної теми, тобто програма аналізу [64].

План проведення аналітичної роботи складається на рік, квартал або півріччя. В ньому вказується, які відділи або