5 | Безперервність | Методологічна незалежність

6 | Нарахування і відповідність прибутків і витрат | Психологічний клімат

7 | Превалювання (перевага, пріоритет) суті над формою | Підпорядкованість загальній логіці управління економікою

8

8 | Історична (фактична) собівартість | Доцільність наближення функції обліку до центрів прийняття рішень

9 | Єдина грошова одиниця | Делегування повноважень і відповідальності бухгалтерів

10 | Періодичність | Взаємодія різних видів обліку

11 | Цілісність і усебічність

12 | Субординація і динамічність

13 | Адаптованість і ритмічність

14 | Паралелізм і пропорційність

Як видно з таблиці 1.1, принципи організації обліку відрізняються від принципів обліку не лише за назвою, а й за своєю сутністю. Візьмемо, наприклад, принцип організації обліку “делегування повноважень і відповідальності бухгалтерів”. Він у повній мірі стосується розподілу праці у обліковому апараті та підпорядкованості у ланцюжку організації бухгалтерської служби. Він означає, що головний бухгалтер частину своїх повноважень (як обов’язків, так і прав з відповідальністю) передає або делегує своєму заміснику - керівнику відділу заробітної плати (група обліковців, які ведуть облік заробітної плати, починаючи з документів на її нарахування і закінчуючи виплатою). Отже, цей принцип - це принцип суто організації обліку і він не може бути віднесений до принципів методики його ведення.

Що стосується принципів ведення обліку, то розглянемо принцип історичної (фактичної) собівартості. Він не може бути принципом організації обліку, і ось чому. По-перше, він пов’язаний з оцінкою об’єктів, що відображаються у обліку; по-друге, з рахунками бухгалтерського обліку, на яких збираються витрати, завдяки чому і формується фактична собівартість. І оцінка об'єктів, і калькулювання собівартості, і рахунки та їх взаємозв’язок через подвійний запис є нічим іншим, як способами або методами ведення бухгалтерського обліку, а не способами його організації. Ось чому цей принцип обліку є принципом методики ведення обліку, а не принципом його організації.

Тому принципи обліку - це принципи ведення бухгалтерського обліку і стосуються його методики та методології, а принципи організації бухгалтерського обліку - це принципи побудови облікового процесу та організації роботи обліковців у ньому. Вони визначають роль кожного обліковця у апараті бухгалтерії, місце бухгалтерської служби у організаційній структурі управління підприємством в цілому, цілеспрямованість функції обліку на забезпечення життєздатності циклу управління підприємством і можуть бути покладені в основу формування цілісної системи бухгалтерського обліку. Саме на них практично і будується організація бухгалтерського обліку [31, с. 12-40].

Згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [1, с. 3] облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Облікова політика повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Її формування воно організує самостійно, однак ступінь свободи обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка визначена переліком методик і облікових процедур. Це полягає у можливості вибору конкретних способів оцінки основних засобів та оборотних активів, вибору способів калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих фактів господарського життя. Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.

Організація формування облікової політики полягає в тому, що з усієї сукупності способів реалізації названих прийомів обираються придатні на даний момент за конкретних умов. Обрані способи ведення бухгалтерського обліку повинні забезпечувати обліковий процес, в результаті якого формується повна і достовірна картина майнового і фінансового стану підприємства. До способів ведення бухгалтерського обліку належать способи групування та оцінки фактів господарської діяльності; відшкодування вартості майна, що амортизується; організації документообігу та інвентаризації; способи застосування рахунків бухгалтерського обліку та системи реєстрації даних; використання систем обробки інформації та інші способи й прийоми. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що необхідно усім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень. Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як організацію управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).

При формуванні облікової політики необхідно дотримуватися принципів обліку, що передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [1, с. 3]. Згідно з ними облікова політика має формуватися у певній послідовності, коли кожен попередній етап забезпечує здійснення наступного. Можна виділити три основні етапи організації облікової політики (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Основні етапи послідовності формування облікової політики

З рисунка 1.1 видно, що процес формування облікової політики починається із підготовчого етапу, наступним є етап організації облікової політики і закінчується організація заключним етапом.

На підготовчому етапі перш за все визначається, з яких питань підприємство повинно прийняти ті чи інші рішення в частині облікової політики, аналізується практика використання окремих способів ведення обліку з метою вибору найдоцільніших, а також проводиться вибір і обґрунтування вихідних положень побудови облікової політики. Організаційний етап включає кілька послідовних дій: визначення об’єктів бухгалтерського обліку