Для організації формування облікової політики власник або керівник (уповноважений власником) може створити, якщо це доцільно, спеціальну комісію з її розробки. До складу комісії повинні входити фахівці не лише бухгалтерської служби, але й інших функціональних підрозділів і служб, у тім числі фінансової, юридичної, відділу внутрішнього аудиту тощо. В разі необхідності можна залучати до розробки облікової політики спеціалізовану організацію (аудиторську, бухгалтерську) або незалежних експертів. До функцій такої комісії має входити: аналіз господарської ситуації і законодавства; відстеження змін у системі бухгалтерських стандартів; аналіз нових способів ведення обліку з точки зору їх придатності для використання на підприємстві; надання пропозицій про встановлення або зміни облікової політики; підготовка відповідних розпорядчих документів; аналіз виконання обраної облікової політики. Саме їх висновки стануть основою складання Наказу про облікову політику, який затверджується наказом керівника. Перелік питань, що висвітлюються в Наказі про облікову політику, складають наступні блоки, що показано на рисунку 1.2.

Рис. 1.2 Блок-схема питань, що висвітлюються у Наказі про облікову політику

Теорія облікової політики включає: принципи обліку, законодавчі акти, наукові положення конструювання підсистем обліку. Основним змістом цього розділу є визначення теоретичних основ бухгалтерського обліку (предмет, метод, прийоми складання документів, способи ведення регістрів та складання звітності). В її основі лежать принципи ведення обліку - принципи обліку.

Організація облікової політики визначає: структуру бухгалтерії та послідовність організації обробки інформації, розробку інструкцій, внутрішніх стандартів, взаємодію бухгалтерії з управлінськими службами та інші аспекти діяльності облікового апарату. В її основі лежать принципи організації обліку.

Методика облікової політики визначає способи ведення обліку і включає: принципи та правила отримання, обробки, фіксації, передачі інформації, ведення рахунків. Зокрема, визначаються критерії розмежування основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, вибираються методи нарахування амортизації основних засобів та обліку їх ремонтів, оцінки запасів та готової продукції, встановлення резерву сумнівних та безнадійних боргів, обліку та розподілу накладних витрат і включення їх до собівартості, утворення статутного (акціонерного, додаткового, резервного) капіталу, визначення результатів діяльності тощо. Методика облікової політики грунтується на принципах ведення обліку - принципах обліку.

Технологія облікової політики передбачає використання в процесі обліку таких елементів, як: форма бухгалтерського обліку та план рахунків; організація документообігу та внутрішнього контролю; порядок складання регістрів обліку та форм звітності; порядок проведення інвентаризації майна та зобов’язань. Технологія облікової політики грунтується як на принципах ведення обліку, так і на принципах його організації.

Відповідальність за організацію формування облікової політики, як правило, беруть на себе директор і головний бухгалтер, а безпосередню участь у її формуванні також беруть інженерно-технічна, планово-економічна та інші служби підприємства, відповідальні за планування тих чи інших важливих показників діяльності. Новостворене підприємство оформляє обрану облікову політику до першої публікації бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів з дня набуття прав юридичної особи (державної реєстрації).

Як уже зазначалося, обрану політику оформляють Наказом про облікову полі-

тику (Додаток А), який є одним з перших документів, що використовується податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства, тому він повинен відповідати усім вимогам існуючого законодавства. Підприємство повинно забезпечити незмінність облікової політики протягом всієї господарської діяльності. Зміна облікової політики підприємства може відбуватись у передбачених законодавством випадках під дією тих чи інших зовнішніх чи внутрішніх чинників. Такими чинниками можуть бути: на вищому рівні прийняті Закони ВРУ та постанови Уряду щодо обліку; зміни статутних умов діяльності підприємства; зміни вимог органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку - далі ПСБО тощо. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності, але оскільки підприємства сфери послуг що належить до суб’єктів малого підприємництва не подають приміток до фінансової звітності то автор вважає що такі примітки варто було б подавати для відображення змін в обліковій політиці. Відображення у фінансовій звітності впливу зміни облікової політики на події та операції минулих періодів здійснюється шляхом:

· коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

· повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Організація облікової політики передбачає створення робочого плану рахунків. Перед тим як приступити до організації його розробки, потрібно знати, по-перше, загальне завдання плану рахунків, яке полягає в установленні науково обґрунтованої, взаємопов’язаної системи синтетичних групувань з тим, щоб надавати можливість отримувати однорідні економічні показники про роботу підприємств та організацій за галузями економічної діяльності, економічними районами, а також в масштабі економіки країни. По-друге, необхідно ґрунтуватися на нормативному Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (затвердженим наказом Міністерства фінансів України

від 30.11.99 р. № 291) [6 c. 3-13] 9 та Інструкцію про застосування Плану рахунків (затверджену наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291) [7 c. 14-64].

В організації бухгалтерського обліку на основі національних П(С)БО, План рахунків є визначальним, оскільки відповідає цілям і завданням ринкової економіки, тісно пов'язаний з формами власності, методами формування цін, організацією підведення кінцевих результатів роботи внутрішніх підрозділів підприємства (центрів відповідальності, цехів, бригад та ін.) Він є методологічною основою побудови всієї національної системи обліку [26].

Це - систематизований перелік назв і