Перехід України до ринкових відносин зумовив значні перетворення у системі господарювання, зміни у ставленні до власності, управлінні господарськими процесами тощо. Вони не могли не торкнутися і бухгалтерського обліку як системи впорядкованого узагальнення інформації про господарську діяльність, стан і рух майна та зобов’язань підприємств.

У зв’язку з введенням у дію 1997 року Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про податок на додану вартість” з’явилося поняття податкового обліку.

Оскільки чинним законодавством не визначено поняття (термін) “податковий облік”, у спеціальній літературі по-різному його тлумачать. Одні автори вважають його частиною (підсистемою) бухгалтерського обліку (О. Гусакова, М. Коцупатрий), інші називають його системою накопичення інформації, необхідної для сплати податків (В.Середюк), а дехто стверджує, що взагалі не коректно розглядати місце та відповідно статус податкового обліку на загальних принципах без ув’язування його з особливостями кожного податку (О. Малишкін).

Загалом, податковий облік – це облік, який за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків відповідним державним органам.

Податковий облік організовують у такому порядку, щоб задовольнити потреби управління і служби податкового менеджменту в інформації щодо формування оподаткованої бази підприємства від усіх видів діяльності. Разом з тим, податковий облік обмежується в основному створенням системи формування валових доходів та витрат і достовірності їх відображення у декларації про прибуток підприємства, а також повноти нарахування, своєчасності перерахування у доход бюджету різних податків (зборів, платежів), правильності заповнення декларації з податку на додану вартість.

Податковий облік тісно пов’язаний з фінансовий обліком.

Взаємозв’язок податкового і фінансового обліку у наступному:

- обидва вони базуються на одних і тих же первинних документах;

- фіксують одні й ті ж дані і факти господарського життя;

- ці види обліку ведуть доні і ті ж спеціалісти – бухгалтери;

- основна частина інформації, отриманої як у системі фінансового, так і податкового обліку, призначена для зовнішніх користувачів. [30, с. 22-23]

Проте між фінансовим і податковим обліком існує цілий ряд вагомих відмінностей (див. додаток А).

Щоб окреслити зону податкового обліку, слід розрізняти об’єкти обліку та правила, за якими він здійснюється.

Об’єктом податкового обліку в цілому виступає база та/або об’єкт оподаткування і податкове зобов’язання платника податку. Тобто об’єкт обліку структурно виглядає як 2-3-рівнева система показників.

По кожному податку (збору, внеску) законодавство визначає індивідуальну, специфічну базу, яку й слід застосовувати в податковому обліку.

До правил податкового обліку слід віднести:

- визначення дати виникнення податкового зобов’язання або його елементів;

- визначення бази оподаткування та її інформаційного джерела;

- розрахунок бази оподаткування, її складових елементів;

- визначення інформаційного джерела податкового зобов’язання;

- розрахунок складових елементів податкового зобов’язання;

- форми та обов’язкові реквізити первинних або зведених документів на фіксування елементів бази оподаткування або елементів податкового зобов’язання;

- форми регістрів аналітичного та синтетичного податкового обліку бази оподаткування;

- форми регістрів аналітичного та синтетичного податкового обліку податкового зобов’язання або його елементів.

Методичні та технологічні аспекти податкового обліку відносно кожного податку (збору, внеску) має розробляти центральний податковий орган, а також страхові фонди, які отримують внески від платників відповідно до чинного законодавства [49, с.50-51].

У структурі податкової роботи важливе місце займає облік платників податків. Він створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення податків і зборів до бюджетів і цільових фондів.

Автоматизований банк даних, створений Державною податковою адміністрацією України (далі – ДПАУ) для забезпечення єдиного податкового обліку платників податків, охоплює:

- єдиний банк даних юридичних осіб – платників податків;

- реєстр неприбуткових організацій та установ;

- державний реєстр фізичних осіб – платників податків (ДРФО);

- реєстр фізичних осіб – платників податків – суб’єктів підприємницької діяльності (РФО);

- реєстр платників податків – постійних представників нерезидентів в Україні;

- реєстр договорів про спільну діяльність.

Податкові органи здійснюють такі процедури з обліку платників:

- реєстрацію у податковому органі (взяття на облік);

- перереєстрацію платників у зв’язку зі зміною організаційно-правової форми, форми власності;

- реєстрацію змін в установчих документах, у місцезнаходженні;

- зняття з обліку;

- розшук платників, що ухиляються від взяття на облік [20, с. 41].

Проблема податкового тягаря на підприємстві полягає не лише у високих ставках і численності податків, а й у неузгодженості правил оподаткування із методикою фінансового обліку. Тому дослідження проблем облікового забезпечення податкових розрахунків, формування інформації у системі фінансового обліку та їх оптимізація є актуальним і своєчасним як з теоретичної, так і з практичної позиції.

У зв’язку із зміною облікового забезпечення звітності про податки, збори і платежі відповідно змінено й первинні документи і реєстри, в яких фіксують операції з податкового обліку. Хоча податковий облік не ізольований від системи традиційного бухгалтерського обліку, однак його певні особливості зумовили й відмінності первинного та аналітичного обліку, окремих податків, зокрема податку на прибуток та податку на додану вартість (далі – ПДВ).

1.2. Економічна сутність та історичний аспект податку на прибуток та податку на додану вартість

Виникнення податків сягає своїм корінням у глибину віків, в часи формування суспільства та виникнення суспільних потреб. У дослідженні природи податку і змісту цього поняття необхідно притримуватись логіки поступового і послідовного проникнення в суть явищ і процесів, які асоціюються в сучасній свідомості з відчуженням індивідуальних доходів із зосередженням їх у загальнодержавному фонді коштів [55, с.141].

Податки в такій формі, в якій ми зустрічаємо їх в сучасному житті, склалися відносно недавно. Хоча основні елементи механізму оподаткування зародилися в сиву давнину. Стародавні держави жили за рахунок війн. Переможені вимушені були сплачувати контрибуції, які пізніше заміняють сплатою данини.