Для правильного тлумачення аудиту його слід відрізняти від поняття “аудиторська діяльність”. У ст.3 Закону України “Про аудиторську діяльність” від 6 липня 2005 року № 2738-IV відзначено, що “аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методологічне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) і пов’язаних із ним експертиз, консультацій із питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналіз фінансово-господарської діяльності й інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб”.

Вищесказане наводить на думку про те, що помилковим є намагання ряду економістів у зміст терміну “аудит” включати мету і завдання різних видів аудиту (зовнішній, внутрішній, фінансовий, управлінський тощо), а також окремих елементів, притаманних терміну “аудиторська діяльність”. Потрібно чіткіше бачити різницю між аудитом і ревізією та іншими формами контролю. Конкретизувати мету і завдання та функції, притаманні окремим видам аудиту, слід у визначеннях: “аудит зовнішній”, “аудит внутрішній”, “аудит фінансовий”, “аудит управлінський”.

Отже, аудит, в широкому розумінні, – це процес, за допомогою якого компетентний працівник збирає і нагромаджує дані про господарські явища і факти з метою їх об’єктивної кількісної й якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об’єкти дослідження [32, с.7].

В Кодексі професійної етики аудиторів України, затвердженому рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 року № 73, окремий розділ 5 “Податкова практика” присвячено діяльності аудиторів, які надають професійні послуги в сфері оподаткування. В даному розділі наголошується на тому, що завданням аудитора є створення атмосфери найбільшого сприяння клієнтові за умови дотримання принципів об’єктивності та конфіденційності. При цьому у разі підготовки податкової звітності для клієнтів аудитор не має права гарантувати абсолютну правильність, а також те, що запропоновані рекомендації щодо оподаткування не підлягають ніякому сумніву. Навпаки, аудитор повинен переконатися в тому, що клієнту відомо про існуючі обмеження, властиві консультаціям з питань оподаткування, щоб у разі неправильного або неоднозначного тлумачення окремих питань оподаткування третіми особами його думка не сприймалася б користувачами послуг за остаточну істину.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських пос-луг розробляє і частково завершила складання Національних стандартів аудиту. Грунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Норми аудиту передбачають основні принципи виконан-ня аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкція-ми до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у прак-тиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчиз-няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослід-женню питань, поставлених на вирішення аудиту.

Так, Ауди-торська палата України, дотримуючись основних положень нормативу № 13 "Аудиторський висновок", затвердила ме-тодичні рекомендації до нього, які стосуються вимог до пе-ревірки річної фінансової звітності та складання аудиторського звіту і висновку аудитора. Методичними рекомендаціями розкри-вається зміст повноти перевірки первинних документів ауди-том, відображення їх у облікових регістрах; адекватність показників аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, головної книги, балансу і фінансової звітності на певні звітні періоди, які правдиво відображають фінансово-гос-подарську діяльність суб'єкта підприємництва, повноту і своєчасність сплати державних і муніципальних податків, ліквідність і платоспроможність його, гарантії від банк-рутства.

Отже, застосування національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємництва та дос-товірності відображення її в бухгалтерському обліку і звіт-ності.

Висновки до розділу 1

В Україні, як і в більшості країн, основним елементом дохідної частини бюджету держави є податки.

Податки — обов'язкові платежі в , які здійснюють та згідно з законом.

Сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у даній державі; принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства формує поняття податкової системи.

Основними елементами податкової системи є: система оподаткування, платники податків, контролюючі органи.

Сьогодні відбувається багато дискусій, здійснюються спроби вдосконалення системи оподаткування. При цьому багато надій покладається на прийняття Податкового кодексу держави.

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення . Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток держави.

Становлення в Україні ринкових відносин зумовило ряд значних змін у системі господарюванні, зокрема у системі бухгалтерського обліку.

Введення поняття “податкового обліку”, зміна Плану рахунків, розмежування вимог контролюючих органів тощо викликали проблему податкового тягаря, який полягає не лише у високих ставках і численності податків, а й у неузгодженості правил оподаткування із методикою фінансового обліку.

Внаслідок зміни облікового забезпечення звітності про податки, збори і платежі відповідно змінилися й первинні документи і реєстри, в яких фіксують операції з податкового обліку. Хоча податковий облік не ізольований від системи традиційного бухгалтерського обліку, однак його певні особливості зумовили й відмінності первинного та аналітичного обліку, окремих податків, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток.

Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Податок на додану вартість (ПДВ) є загальнодержавним, непрямим податком на споживну вартість, що справляється з юридичних та фізичних осіб.

Вищенаведені податки в Україні мають ряд суттєвих недоліків, яких слід позбутися проведенням