давати оцінку отриманих результатів і складати аудиторський висновок з неупередженої точки зору Мова йде про певний рівень незалежності, аудитори не можуть бути абсолютно незалежними Практика аудиторської діяльності дає можливість виділити наступні аспекти незалежності правову, етичну та економічну.
Правовий аспект саморегулювання професії, договірна основа взаємовідносин між аудитором і клієнтом, розподіл відповідальності за думку, висловлену у висновку аудитора, відповідальність за роботу інших аудиторів, асистентів, експертів, залучених до участі в аудиті.
Етичний аспект висока професійна компетентність, добросовісне й якісне виконання професійних обов'язків, конфіденційність інформації щодо клієнта, індивідуальні відносини з представниками клієнта, обмеження тривалості співпраці з одним клієнтом, вимоги до змісту реклами, вимоги до назви фірми тощо.
Економічний аспект обмеження видів діяльності та видів послуг, що надаються клієнту одночасно, суми винагороди від одного клієнта, організаційних форм діяльності тощо, відсутність фінансового інтересу у справах клієнта, включаючи отримання товарів і послуг від клієнта.
Важливо, щоб аудитор особисто зберігав незалежне відношення до господарюючого суб'єкта під час виконання своїх обов'язків, а користувачі фінансової звітності - довіряли незалежності аудитора Виражатися це повинно у реальній (фактичній) і формальній (зовнішній, видимій) незалежності. Ці види незалежності аудитора в Україні не розмежовуються між собою, а світова практика свідчить, про те, що фактична незалежність існує тоді, коли аудитор має здатність зберігати неупереджене відношення в процесі здійснення аудиту Результат сприйняття незалежності аудитора іншими сторонами - характеризує формальну, або зовнішню незалежність.
Проведення аудиту в одного й того ж клієнта тривалий час, одними й тими ж аудиторами, може призвести до втрати їхньої незалежності. У багатьох країнах світу діє вимога щодо обмеження співпраці аудитора з одним клієнтом Вважається, що у такому випадку складаються близькі стосунки і це може зашкодити незалежності аудитора, якості проведення аудиту У Португалії, наприклад, аудитори призначаються не більше як на дев'ять років, у Швейцарії - найбільший термін співпраці з одним аудитором становить три роки, у США ротація нового партнера здійснюється після 7 років безперервної співпраці, а попередній аудитор може повернутися до цих обов'язків лише через два роки, у Великобританії рекомендується час від часу змінювати партнерів, які співпрацюють з одним клієнтом В Україні такі вимоги, на жаль, не встановлені.
Для проведення аудиту не слід призначати працівника, який певний період працював на підприємстві, з яким укладається договір на здійснення аудиту. Період, який повинен пройти після звільнення з роботи на підприємстві, міжнародними стандартами визначається у 2 роки.
Аудитором може бути громадянин України, який мас кваліфікаційний сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю.
Елементами освіти аудитора є: повна вища освіта, практичний досвід, спеціальна професійна освіта, вільне володіння діловою українською мовою.
Особа, яка має судимість за корисливі злочини не може бути аудитором.
Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою підприємницькою діяльністю, що не виключає їх права на одержання дивідендів від акцій та доходів від Інших корпоративних прав
Забороняється проведення аудиту:
- аудитором, який має прямі особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- аудитором, який має особисті майнові інтересі у господарюючою суб’єкта, що перевіряється;
- аудитором-членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється.
- аудитором – працівником, господарюючого суб’єкта, що перевіряється,
- аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта що перевіряється.
Аудитор може займатись аудиторською діяльністю індивідуально (як приватний підприємець), створити аудиторську фірму, або працювати за наймом в будь якій аудиторській фірмі.
3. Призначення, організація, планування і методика проведення бухгалтерських експертиз
На стадії попереднього слідства та судового розгляду важлива роль належить науковим методам збору доказів. Одним з таких методів, що застосовується у процесі роз-слідування або судового розгляду справ про розкрадання, інші корисливі господарські злочини, є судово-бухгалтер-ська експертиза.
Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпо-ширеніших видів судових експертиз, її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу гос-подарської діяльності.
Як визначено в Законі України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження експертом на основі спе-ціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.
Об'єктом судово-бухгалтерської експертизи є докумен-ти, бухгалтерські регістри та бухгалтерська звітність, в яких відображена господарська діяльність підприємств, у тому числі й протиправна. Саме документи створюють специфічний об'єкт судово-бухгалтерської експертизи. На підставі дослідження документів бухгалтер-експерт робить висновки щодо законності господарських операцій та пра-вильності відображення їх у бухгалтерському обліку. При цьому він не повинен виходити за межі спеціальних знань, тобто давати документам юридичну оцінку і визна'чати їх доказове значення у справі.
Судово-бухгалтерська експертиза призначається як при проведенні попереднього розслідування справ, так і при розгляді їх в суді. Найчастіше вона застосовується у випадках, коли слідчий або особа, що проводить дізнання, не можуть вирішити питання, які виникли по справі, без вико-ристання спеціальних знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності.
Питання про призначення судово-бухгалтерської експер-тизи у кожному конкретному випадку залежно від обставин розв'язує слідчий. Виходячи з вимог ст. 76 КПК України при-значення судово-бухгалтерської експертизи не є обов'язковим для органу, у провадженні якого знаходиться справа. Практи-ка розслідування кримінальних справ про розкрадання майна підприємств та інші корисливі зловживання свідчить, що у випадках, коли документальна ревізія по