для виконання контрольно-ауди-торських процедур (виділення виробничої площі, забезпе-чення обчислювальною технікою, нормативно-довідковою літературою, законодавчими актами та інше).
2.2. Професійна етика аудитора
На аудитора покладається відповідальність за вивід бухгалтерської (фінансової) звітності перед багатьма заінтересованими сторонами: власниками, державою, акціонерами, біржами тощо.
Такі етичні норми аудиторів роблені в Україні. В основу таких норм покладені прийняті в міжнародній практиці етичні принципи:
оплата праці аудитора;
взаємовідносини з клієнтами;
конфіденційність;
незалежність, чесність і об’єктивність;
внутрішньопрофесійна поведінка;
Незалежність в роботі аудитора проявляється в тім, що його висновок по фінансовій діяльності повинно бути відокремлено від різного роду впливу клієнта, інвесторів, податкової інспекції. Це можливо, коли аудитор діє чесно і об’єктивно.
Чесність в проведенні аудитором полягає у правдивому висновку, відповідній дійсності реальності.
Об’єктивність означає, що висновок аудитора основане безперечно по відношенню до клієнтах і другим заінтересованим особам (банкам, інвесторам, окремим акціонерам). Потрібно також відмітити, що у аудитора складаються особові специфічні відносини з клієнтом, так як він отримує від нього гонорар за працю, а також може представляти окремі конструктивні консультаційні послуги і бути заінтересованим, щоб не загубити його в майбутньому.
Велике значення в забезпеченні незалежності, чесності і об’єктивності аудитора мають норми Закону України “Про аудиторську діяльність”.
На незалежність аудитора можуть вплинути і такі фактори, як:
оплата праці;
індивідуальні відношення з клієнтом;
фінансова залежність.
Аудитор не має права получати комісійні винагороди, а також інші види винагород відповідно до виконаної ним роботи.
На незалежність аудитора можуть впливати такі індивідуальні відносини аудитора з клієнтами, як близька дружба, сімейні зв’язки, спільний інтерес з керівником чи робітником фірми-клієнта.
Фінансова залежність може мати, коли аудитор має акції фірми-клієнта, аудиторська фірма представляє кредити клієнту, чи наоборот, отримує від аудитора-клієнта винагороду.
Всі ці фактори слід враховувати уже при призначенні аудитора. І коли аудитор не певен, що він може забезпечити свою незалежність, то він повинен відказатись від проведення аудиту.
Коли висновки аудитора і клієнта по окремим питанням аудиту не співпадають, то можуть мати місце наступні варіанти рішень:
клієнт вносить зміни в бухгалтерську звітність;
аудитор дає словесний висновок;
запрошує другого аудитора.
Аудитор не може відбивати клієнтів у інших аудиторів (аудиторських фірм). В міжнародній практиці великих аудиторських фірм має місце професійне розподілення праці між аудиторами. І для цього, коли на фірмі є більш кваліфіковані спеціалісти по окремим напрямкам аудиту чи супутні аудиту роботи, то необхідно повідомити про це клієнта.
Аудитор повинен слідкувати за престижем своєї професії.
Звичайно, набір етичних норм аудитора може мінятися, уточнюватися з розвитком ринкових відносин, аудиторської діяльності, однак в його основу повинні бути покладені загальноприйняті норми.
2.3. Нормування і матеріальне стимулювання праці аудитора
Нормування і матеріальне стимулювання праці контроль-но-аудиторських працівників є важливими елементами пла-нування і впровадження НОП. Організація використання робочого часу ревізорів і аудиторів на науковій основі, сумі-щення професій, впровадження раціональної організації і зразкового обслуговування робочих місць, навчання їх пере-довим прийомам і методам праці обов'язково супроводяться встановленням відповідних прогресивних норм праці. і нав-паки, технічно обгрунтовані норми потребують раціональ-ної організації праці. Норми, запроваджені на раціональній організації праці, є технічно обгрунтованими і обов'язкови-ми для застосування при плануванні аудиторської та конт-рольно-ревізійної роботи.
Контрольно-аудиторський процес здійснюється за часом, тому узагальнюючою мірою праці е робочий час Встановлення визначеної тривалості робочого дня, робочого тижня - це і е встановлення конкретної міри праці. Такою мірою може бути тільки час, необхідний для виконання аудиторської і контрольно-ревізійної роботи у конкретних умовах контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, розвитку технологи виробництва на основі досягнень науково-техніч-ного прогресу.
Практично міра праці — це норма праці, основним видом якої є норма часу, необхідного для виконання певного обся-гу робіт.
Одним із різновидів норми праці є норма обслуговування, яку визначають тоді, коли установити норму часу або нор-му виробітку неможливо або недоцільно.
Норма обслуговування — це кількість ревізій або аудит)' діяльності підприємств, об'єднань, у яких ревізор, аудитор повинні брати участь або одноосібне проводити їх за кален-дарний рік.
Норма обслуговування є модифікацією норми праці, ос-кільки вона регламентує норму часу, необхідного для вико-нання аудиторської і контрольно-ревізійної роботи. Разом з тим час, витрачений у процесі праці, за своїм характером неоднорідний. Тому для дослідження норм праці необхідно проаналізувати структуру затрат робочого часу, тобто вив-чити класифікацію цих затрат.
Робочий час —* це проміжок часу, протягом якого ревізор, аудитор зобов'язані виконати доручену роботу. Робочий час складається з часу роботи і часу перерв. Час роботи поділяють на час для безпосереднього виконання роботи і час, не зумов-лений виконанням завдання. Цей вид затрат часу за умови раціональної організації праці є необов'язковим. Ці затрати можуть бути скорочені або повністю ліквідовані за правиль-ного вирішення організаційних питань (наприклад, час, який аудитор витрачає для підготовки ваговимірювальних при-ладів при проведенні інвентаризації),
Час, що витрачають на виконання контрольне-аудиторсь-кої роботи, складається з таких елементів: підготовчо-заключного, оперативного і часу обслуговування робочого місця ревізора, аудитора.
Підготовчо-заключний час витрачають на підготовку робо-чого місця, а також аудитора і ревізора для виконання роботи та її завершення. Сюди відносять час, який аудитор, ревізор витрачають на очікування наказу керівника підприємства, яке контролюють, про допущення до аудиту, виділення ок-ремого приміщення для роботи бригади, отримання доку-ментів з архіву і функціональних підрозділів підприємства для контролю, повернення документів після дослідження їх та інше.
Оперативний час використовується на безпосереднє ви-конання контрольно-аудиторських процедур із проведення ревізії, аудиту діяльності підприємства.
Час обслуговування робочого місця необхідний для підтри-мання у належному стані обчислювальної техніки, розташу-вання на робочому місці предметів і засобів праці у такому порядку, який дас змогу найбільш раціонально використати оперативний час.
При визначенні норм часу на кожну