На підприємстві знос приватизованого житлового фонду був нарахований на витрати виробництва, що не відповідає національним вимогам щодо ве-дення бухгалтерського обліку. На нашу думку, необхідно було нарахувати

зносу розмірі ____ ум. од. за рахунок прибутку. Результатом облікової політики підприємства стало завищення на цю суму витрат і заниження розміру прибутку.

За винятком факту неправильного нарахування зносу, на нашу думку, фі-нансова звітність достовірно, в усіх суттєвих аспектах, згідно з національними

бухгалтерськими стандартами відображає фінансовий стан

назва підприємства

на 31 грудня 200_ року, а також результати діяльності і рух грошових коштів за звітний рік.

Аудитори

Дата

2. Організація та методика формування аудиторських доказів

Щоб скласти висновок про фінансово-май новий стан клієнта, аудитор має визначити конкретні цілі проведення аудиту, досягнення яких дозволить йому підтвердити фінансові документи клієнта або спростувати дані (виявити неузгодженість), наведені в них.

Встановивши конкретні цілі аудиту, аудитор прагне одержа-ти докази на користь кожного конкретного пункту перевірки або всупереч йому. Таким чином, аудитор визначає процедури, які дають йому можливість підтвердити конкретні цілі пере-вірки і підготувати позитивний висновок або виявити неузго-дженість фінансових документів.

Аудит являє собою сукупність дій аудитора. Такі дії ауди-тора називають аудиторськими процедурами. Основна мета ауди-торських процедур — зібрати достатню кількість підтверджень (аудиторських доказів) на користь формування того чи іншого типу аудиторського висновку.

Термін аудиторські докази означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази — це первинні документи та облікові записи, які кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджуючої інформації з інших джерел.

Поняття аудиторських доказів й основні шляхи їх отриман-ня наводяться в Національному нормативі № 14 «Аудиторські докази».

Аудитор має одержати таку кількість аудиторських доказів, котра дозволила б зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержують після належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки за змістом.

Тести систем контролю — це перевірки, які виконуються для одержання аудиторських доказів про відповідність структури й ефективність функціонування систем обліку та внутрішнього контролю. Але за деяких обставин докази може" бути одержано тільки в результаті процедур перевірки за змістом.

У загальному вигляді аудиторські процедури можна класи-фікувати так:*

розуміння бізнесу, його організації, галузі, в якій здійснюється діяльність підприємства;*

вивчення форм й методів обліку, оцінювання впливу законо-давчих змін на стан обліково-аналітичного процесу;*

визначення стану об'єкта в натуральному, вартісному вира-женні;

вивчення і аналіз інформації про діяльність підприємства в цілому;*

контроль процесу відображення деяких операцій в обліку (пер-винні документи, аналітичні, синтетичні та звітні документи).

Метод аудиту — це сукупність способів, прийомів, вико-ристовуваних для дослідження стану об'єктів, що вивчаються. Методом аудиту є визначення реального, якісного та кількісно-го стану об'єктів, виявлення відхилень від базового або норма-тивного стану й оцінювання цих відхилень за критеріями до-цільності й законності.

До них належать фактична перевірка, підтвердження, документальна перевірка, спостережен-ня, опитування, перевірка арифметичної точності, аналітичні про-цедури, сканування, обстеження, спеціальна перевірка, зустрічна перевірка тощо.

Під фактичною перевіркою розуміють огляд або підрахунок аудитором матеріальних активів (виробничих запасів, грошо-вих коштів, цінних паперів, основних засобів тощо), тобто інвен-таризацію.

Підтвердження — отримання письмової відповіді від клієнта або третіх осіб для підтвердження точності інформації (напри-клад, з дебіторської заборгованості).

Документальна перевірка — перевірка документів та записів. У практиці аудиторів використовуються такі методи докумен-тальної перевірки:*

формальна перевірка документів (правильність заповнення всіх реквізитів, наявність необумовлених виправлень, підчищень, справжність підписів посадових та матеріально відповідальних осіб);*

арифметична перевірка (правильність підрахунків у доку-ментах, облікових регістрах та звітних формах);*

перевірка документів за змістом (законність і доцільність господарської операції, правильність віднесення операції на ра-хунки та включення до статей звітів).

Спостереження — отримання загального уявлення про мож-ливості клієнта на основі візуального спостереження.

Опитування — отримання письмової або усної інформації Клієнта.

Аналітичні процедури — метод порівнянь, індексів, ко-ефіцієнтів.

Сканування — безперервний перегляд інформації за елемен-тами (наприклад, бухгалтерських первинних документів) з надією знайти будь-що нетипове.

Обстеження — особисте ознайомлення з проблемою.

Спеціальна перевірка — залучення спеціалістів з вузької спе-ціалізації.

Важливим елементом у плануванні та проведенні аудиту є оцінка аудиторського ризику. Він залежить від особливостей господарської діяльності підприємства, якості функціонування системи внутрішнього контролю підприємства.

Аудиторський ризик полягає в тому, що аудитор може висло-вити неадекватну думку в тому разі, коли в документах бух-галтерської звітності є значні перекручення, іншими словами, за неправильно підготовленою звітністю буде подано аудиторський висновок без зауважень. Докладно ризик аудиту описується в Національному нормативі № 12 «Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування».

3. Методика аудиту фінансового стану підприємства

Метою аудиту операцій з результатів діяльності є встановлення достовірності даних первинних документів щодо визначення формування фінансових результатів, повноти та своєчасності відображення первинних даних у зведених документах і облікових регістрах, правильності ведення результатів діяльності та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності відображення доходів і визначення результатів діяльності у звітності господарюючого суб'єкта.

Завданнями аудиту операцій з обліку фінансових результатів діяльності є:

- перевірка правильності розмежування фінансових результатів діяльності за кожною класифікаційною групою,

- встановлення правильності умов визнання та оцінки результатів від звичайної діяльності,

- перевірка правильності накопичення та віднесення доходів від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) на результати основної діяльності,

- перевірка правильності накопичення та віднесення доходів операційної, фінансової, інвестиційної і надзвичайної діяльності на фінансові результати,

- підтвердження достовірності та правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку фінансових результатів