Для фінансового менеджера фінансові коефіцієнти мають особли-ве значення, оскільки вони складають основу для оцінювання його ді-яльності з боку зовнішніх користувачів звітності, найчастіше акціоне-рів і кредиторів. Тому, приймаючи будь-яке рішення, фінансовий ме-неджер має оцінити вплив цього рішення на найважливіші фінансові коефіцієнти.

Аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків, він тільки орієнтує користувача інформації в оцінюванні фінансово-го стану підприємства і визначенні «вузьких» місць.

Найзагальніше уявлення про якісні зміни в структурі коштів під-приємства та їхні джерела, а також про динаміку цих змін можна от-римати за допомогою вертикального і горизонтального аналізів фі-нансової звітності.

Суть горизонтального аналізу полягає в побудові аналітичних таб-лиць, де вказано зміну статей звітності порівняно з попередніми пе-ріодами. Як правило, беруть абсолютні й відносні темпи росту за пев-ну кількість періодів, що дозволяє аналізувати не тільки зміни окре-мих показників, але й прогнозувати їхнє значення. Інфляція різко викривлює дані аналізу, тому в такому разі треба порівнювати дані аналізу з іншими підприємствами відповідної галузі.

Вертикальний аналіз показує структуру коштів підприємства і їх джерел. Розрізняють дві основні характеристики, які зумовлюють проведення вертикального аналізу:

оперування відносними показниками дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяль-ності підприємств, що різняться за обсягами використовуваних ре-сурсів та іншими кількісними показниками;

відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть суттєво викривляти абсолютні по-казники фінансової звітності.

2.2 Методика аналізу фінансового стану

Для аналізу фінансового стану використовують систему взаємо-пов'язаних показників, які базуються на даних бухгалтерської та ста-тистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підпри-ємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність розрахованих показників.

Основу зовнішнього аналізу складають:

аналіз відносних показників прибутку;

аналіз фінансового стану, ринкової сталості, ліквідності балансу,
платоспроможності підприємства;

аналіз ефективності використання залученого капіталу;

економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.

Аудитор повинен вибрати систему показників, які допоможуть йому досить точно оцінити поточні та стратегічні можли-вості фірми.

Для визначення стабільності діяльності підприємства розрізняють такі рівні фінансової сталості:

абсолютна сталість фінансового стану, яка трапляється рідко і являє
собою крайній тип фінансової стійкості;

нормальна сталість фінансового стану підприємства, що гарантує
його платоспроможність;

несталий фінансовий стан, пов'язаний зі зниженням платоспро-можності, за якого, однак, ще зберігається можливість відновити рівновагу за рахунок поповнення джерел власних коштів та збіль-шення власних обігових засобів, а також за рахунок додаткового за-лучення довготривалих пасивів;

кризовий фінансовий стан - це такий фінансовий стан, за якого підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки грошові за-соби, нетривкі цінні папери та дебіторська заборгованість не пок-ривають навіть його кредиторської заборгованості та прострочених позик Крейнина М.Н. Финансовая устойчивость предприятия: оценка и принятие решений.//Финансовый менеджмент. – 2001. - №2..

Фінансова сталість підприємства передбачає поєднання щонаймен-ше чотирьох сприятливих характеристик фінансового стану підпри-ємства: високої платоспроможності, високої ліквідності балансу, ви-сокої кредитоспроможності та високої рентабельності. Виконання цих умов вимагає дотримання таких балансових пропорцій:

Найбільш ліквідні активи (готівка та нетривалі цінні папери) повинні покривати найбільш термінові зобов'язання чи перевищувати їх.

Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість, кошти на
депозитах) мають покривати нетривалі пасиви, термін погашення
яких припадає на сучасний період, чи перевищувати їх.

Повільнореалізовувані активи (запаси сировини і матеріалів, гото-вої продукції) повинні покривати довгострокові пасиви чи переви-щувати їх.

Важкореалізовувані постійні активи (будівлі, споруди тощо) мають
бути покриті постійними пасивами і не перевищувати їх[,c.184].

Система показників оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства. Не існує єдиної техніки чи виду аналізу, які були б придатні для всіх ситуацій. Тому сукупність показників, які можуть бути викорис-тані в конкретному випадку, індивідуальна і може змінюватися. Най-частіше, проводячи фінансовий аналіз, використовують подані ниж-че показники.

1. Показники фінансової стійкості підприємства і структури капі-талу.

Фінансова сталість підприємства показує стабільність його ді-яльності в світлі тривалої перспективи, її характеризує співвідно-шення власних і запозичених коштів, тому показники фінансової сталості окреслюють ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які мають тривалі вкладення у капіталі фірми, відображають здатність підприємства гасити довгострокову заборгованість. Йдеться про коефіцієнти незалежності, коефіцієнт концент-рації залученого капіталу, коефіцієнт заборгованості тощо. Мето-дику розрахунку цих коефіцієнтів відображено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Методика розрахунку показників фінансової сталості Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту. Навчальний посібник. –К.: Скарби, 2003. -С.190.

Показник | Методика розрахунку | Методика розрахунку за П(С)БО | Норматив

Коефіцієнт незалежності | >0,6

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу | зменшення

Коефіцієнт заборгованості | <1,зменшення

Коефіцієнт здатності до маневрування власних засобів | >0, збільшення

Коефіцієнт довгостроко-вого залучення позичко-вих засобів

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень

Коефіцієнт структури залученого капіталу

Коефіцієнт незалежності (автономності, власності, концентрації власного капіталу) характеризує частку власників підприємства в за-гальному обсязі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище зна-чення цього коефіцієнта, тим фінансово сталіше, стабільніше підпри-ємство, тим менше воно залежить від зовнішніх кредиторів. Рекомен-дована нижня межа цього показника - 0,6 (або 60%).

Коефіцієнт здатності до маневрування власних коштів (власного капіталу) показує, яку частину власного капіталу використовують для фінансування поточної діяльності, тобто вкладено в обігові кошти. Значення показника варіює залежно від галузевої належності підпри-ємства.

2. Показники ліквідності та платоспроможності

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність сплатити свої нетривалі зобов'язання. Ліквідним вважають підприємство, здат-не виконати свої нетривалі зобов'язання, реалізуючи поточні активи. Ліквідність водночас характеризує платоспроможність підприємства в межах часу, який визначають поточні зобов'язання.

Коефіцієнти ліквідності дозволяють визначити здатність підприємс-тва сплатити свої нетривалі зобов'язання протягом звітного періоду. Для фінансового менеджменту серед них найважливіші такі:

коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

коефіцієнт термінової ліквідності;

коефіцієнт абсолютної ліквідності;

чистий обіговий капітал.

Методику розрахунку цих показників наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Методика розрахунку показників ліквідності

Показник | Методика розрахунку | Методика розрахунку за П(С)БО | Норматив

Обсяг власних