результати перевірки в змістовній частині аудиторського висновку.

Перші дві пункти не викликають проблем. Щодо третього пункту особливу увагу слід приділити оцінці суттєвості, яка визначається на основі професійних суджень аудитора.

Для складання змістовної частини висновку аудитор повинен отримати достатню кількість достовірних свідчень щодо правильності ведення бухгалтерського обліку доходів, витрат та фінансових результатів. Кількість свідчень залежить від досвіду і кваліфікації аудитора, тобто від оціненого розміру суттєвості та ризику, застосовуваних методів і прийомів аудиту.

Залежно від якості аудиту та фінансової звітності клієнта аудитор може дати такі види аудиторського висновку (таблиця 4.1.).

Таблиця 4.1

Види висновків аудитора залежно від якості аудиту та фінансової звітності клієнта.

Якість аудиту | Вид висновку | Якість обліку та звітності

Задовольняє встановлені вимоги | Позитивний без обмежень | Задовольняє встановлені вимоги

Позитивний з пояснюючим параграфом | Задовольняє встановлені вимоги, але існує суттєва невпевненість щодо можливості функціонування у майбутньому внаслідок невирішеності судових справ, довгострокових контрактів тощо

Продовження таблиці 4.1

Неможливість висловити думку щодо окремих показників чи подій внаслідок суттєвих обмежень обсягу аудиту | Позитивний з обмеженнями (обмежений) | Не задовольняє встановлені вимоги щодо відношення до окремих показників чи позицій (суттєва незгода)

Негативний висновок | Не задовольняє встановлені вимоги у цілому, що веде до оцінки звітності як недостовірної

Неможливість висловити думку про достовірність звітності у цілому внаслідок суттєвого обмеження обсягу аудиту (у тому числі у зв’язку із порушенням незалежності аудитора) | Відмова у висновку

Аудит, як будь - яка комплексна діяльність, потребує планового підходу. Планування аудиту, по - перше, сприяє розумінню бізнесу клієнта, і як наслідок, отриманню достатнього обсягу даних для висловлення думки про достовірність фінансової звітності. І, по –друге, планування робить можливим, шляхом раціональної організації дій, мінімізувати затрати на проведення перевірки, полегшує поділ аудиторів по різних напрямках роботи відповідно їх спеціалізації.

Процес планування здійснюється в декілька етапів:

Першим етапом планування є попереднє планування. Тут визначаються об’єкти аудиту, суб’єкти аудиту, призначення аудиту, вивчаються економічні характеристики підприємства і подібних йому підприємств, вивчаються зовнішні умови функціонування та інше.

Наступним етапом планування аудиту фінансових результатів є розрахунок суттєвості.

Суттєвість – це максимально припустимий розмір помилкової чи пропущеної суми у фінансовій звітності, якою аудитор може знехтувати, тому що вона не матиме впливу на рішення користувачів цієї звітності; максимально припустимий розмір помилкової суми, що може бути показана у публічних фінансових звітах і розглядатися як несуттєва, тобто така, що не вводить користувачів в оману; міру опущеної чи неточної розкритої облікової інформації, яка в обставинах, що склалися, породжує імовірність того, що думка кваліфікованої людини, яка покладається на цю інформацію, може змінитися від такого припуску чи неправильного відображення даних, яким вона надає великого значення.

При визначенні рівня суттєвості враховується, як правило, два чинники: абсолютна і відносна величина помилки.

Абсолютна величина помилки - це суб’єктивна думка аудитора, що незалежно від розміру організації помилка може визнаватися ним суттєвою через значимість суми незважаючи на інші обставини. Такий підхід як єдиний критерій визначення рівня суттєвості не може бути прийнятий тому, що не можливо визначити одне значення в грошовому вираженні як універсальну попередню оцінку суттєвості для всіх клієнтів аудиторської фірми. В практичній діяльності цей підхід використовується рідко.

Відносна величина помилки визначається у відсотковому відношенні до відповідної прийнятої базової величини (прибутку, обсягу реалізації, активів тощо). Конкретні особливості роботи підприємств впливають на вибір базисного показника звітності, на основі якого визначається сума припустимої погрішності.

Третім етапом планування є розрахунок аудиторської вибірки.

Аудиторська вибірка – це вибіркове дослідження перевірок на відповідність і не при 100% охопленні складових рахунків, класів операцій та інших видів генеральних сукупностей, а по вибірках з цих сукупностей. Правильно організована вибіркова перевірка не тільки забезпечує необхідну обґрунтованість висновків, а й підвищує її за рахунок більш глибокого контролю мінімально припустимого обсягу операцій.

Вивчення аудиторської практики свідчить про існування двох різних підходів до вибіркового дослідження в аудиті – неформального і формального . Наведемо визначення таких підходів, зазначимо їх подібність та відмінність, позитивні і негативні сторони при використанні на практиці (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Підходи до вибіркового дослідження в аудиті

Неформальний підхід | Формальний підхід

Визначення

Будь – який підхід до вибіркового дослідження, при якому не дотримуються вимоги механічної вибірки | Підхід, що потребує застосування теорії імовірності і випадкового відбору даних при визначенні обсягу вибірки, при кількісній оцінці результатів її дослідження та при визначенні величини ризику самого дослідження

Загальні стадії

Варто підкреслити, що при вибірковій перевірці виникає додатковий ризик у зв’язку із зростанням можливості пропуску неточності і помилок. Тому аудиторській вибірці має передувати експрес – аналіз облікових регістрів і звітів, у ході якого виявляються незвичайні і такі, що викликають сумнів, факти господарської діяльності. На розмір вибірки також впливають інші чинники (табл. 4.3). При цьому розмір вибірки має бути оптимальним. Крім того потрібно враховувати, що ризик вибіркової перевірки полягає в тому, що думка аудитора, отримана на її основі, може відрізнятися від думки, складеної на основі вивчення всієї сукупності документів та даних. Тому розмір вибірки визначається величиною ризику, який аудитор вважає припустимим. Чим менший ризик, який аудитор згодний прийняти, тим вищий розмір вибірки.