Американський економіст А. Лаффер показав кореляційну залежність між доходом бюджету, величиною податкової ставки І податком та частиною національного продукту (податковою базою). Лаффер/ встановив, що підвищення податкової ставки до певного критичного рівня сприяє зростанню доходів бюджету, не підриває підприємницького стимулу. За межею цього рівня починається так звана "заборонена зона" шкали оподаткування. Податки,

вилучені за шкалами "забороненої зони", стримують економічну ініціативу, призводять до скорочення інвестицій. А.С Гальчинський вважає: що зростання виробничої активності тотожне розширеному відтворенню на основі нагромадження.

Останнє, як відомо, означає вкладення додаткового продукту в збільшення основних фондів та оборотних засобів.

Отже при встановленні податкових ставок слід ураховувати певний критичний рівень їх і не порушувати "заборонену зону". При цьому бюджетні доходи не зменшуватимуться. Податки не будуть негативно впливати на підприємницьку діяльність, зменшувати капітальні вкладення, гальмувати науково-технічний прогрес, уповільнювати економічне зростання.

Реформа оподаткування в Україні розпочалася у 1997р. і досі не завершена. Метою реформи є створення системи податків, яка б сприяла підвищенню ефективності господарювання в усіх ланках її народного господарства. Складність цього завдання полягає в тому, щоб бюджет не втратив необхідних надходжень доходів і, водночас, щоб податки не гальмували розвиток виробництва.

В країнах з врегульованою економікою для оцінки корисності виробництва застосовується аналіз порога прибутку як мінімального рівня діяльності. Він базується на взаємозв'язку між обсягом виробництва (продажів), собівартістю і прибутком. В його основу покладено класифікацію витрат по їх відношенню до обсягу виробництва на змінні та постійні.

Змінні витрати змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва та збуту продукції (сировина, матеріали, електроенергія на виробництво продукції, заробітна плата виробничих виробників). Ці витрати легко піддаються стандартизації та нормуванню.

Постійні витрати обумовлюються умовами їх організації і тривалістю звітного періоду, по закінченні якого визначаються фінансові витрати. Як витрати, що не належать до прямого обліку, тобто постійні, розглядаються: амортизаційні відрахування, оклади, які не можна віднести безпосередньо до конкретних видів продукції, податки, внески, митні збори, що включають в собівартість продукції та інші загальногосподарські витрати.

Собівартість продукції враховується і планується тільки в частині змінних виробничих затрат. Постійні витрати при цьому повністю списуються за рахунок доходів звітного періоду маржинального доходу, тобто відносяться до зменшення маржи. Маржинальний доход або маржа є різницею між виручкою від продажу та змінною собівартістю і призначений для відшкодування, постійних затрат і отримання прибутку. Іншими словами, прибуток в сумі з постійними затратами розуміється як маржинальний доход підприємства. Цей метод отримав назву директ-кост.

Використання цього методу в управлінні дозволяє приймати; найефективніше рішення на основі аналізу функціональної математичної залежності використовується для аналізу порога прибутку або критичної "мертвої" точки обсягу виробництва. Цей аналіз є інструментом для визначення тієї кількості продукції, що необхідно виробити і збути, щоб покрити змінні та постійні витрати за відповідний період. Точка критичного обсягу виробництва показує, що загальна сума маржи із змінною собівартістю відшкодовує загальну суму постійних витрат за певний період.

Основним джерелом отримання прибутку є прибуток від основної діяльності, тобто від реалізації продукції (робіт, послуг). Прибуток входить до складу виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на основі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно Закону України [1], реалізацією визначається подія, що відбулася раніше: дата зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника в оплату товарів або дата відвантаження товарів.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості.

При веденні обліку фінансових результатів необхідно керуватися такими нормативними документами: Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Національними стандартами бухгалтерського обліку П(С)БО, Планом рахунків бухгалтерського обліку.

1.2. Техніко-економічна характеристика діяльності ДП АТ Київхліб Хлібокомбінат №12 та аналіз його фінансово-господарської діяльності

Хлібопекарна промисловість України сьогодні - це тисячі хлібозаводів, які обладнані найновішою технікою. На сьогоднішній день в Києві налічується 12 хлібокомбінатів і декілька десятків міні-пекарень.

Київський Хлібокомбінат №12 розташований в Ленінградському районі м. Києва за адресою бул. Ромена Ролана,16. Хлібобулочний цех підприємства був збудований в 1976р.,а кондитерський - в 1980р.В хлібобулочному цеху встановлено 6 комплексно-механізованих ліній:5 ліній з печами ППЦ-250 і одна лінія з піччю "Гостол". В кондитерському цеху працює 4 лінії з печами ПХС-25м.

До 1996 року форма власності хлібокомбінату була державною, тепер змінена на колективну .Зараз він є дочірнім підприємством ВАТ "Київхліб" до складу якого входять хлібокомбінати м. Києва та області. Хлібокомбінат має статус юридичної особи, самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, товарний знак та іншу символіку, розрахунковий рахунок та інші рахунки в національній валюті.

Основними видами діяльності підприємства є :

1 .Виробництво та реалізація хлібобулочних, кондитерських та макаронних виробів.

2.Надання транспортних послуг.

3.Проведення ремонтних робіт, монтажних та будівельних .

4.ТоргІвельно-посередницьні послуги та операції, реалізація власної продукції та інших товарів через мережу фірмових магазинів .

Запровадження нової техніки.

Потужність хлібобулочного цеху в умовному асортименті - 132,6 т/добу.

Кондитерський цех спеціалізується на випуску мучних кондитерських виробів : тортів, тістечок, кексів.

У хлібобулочному цеху працюють 4-ри бригади по графіку безперервного виробництва по 12 год.: денна зміна - з 8.00 до 20.00 та нічна зміна - з 20.00 до 8.00 .

В кондитерському цеху працює 2-ві бригади у дві зміни по 8 год. Цех складається з двох відділень : пічного та оформлюючого.

На підприємстві