Безготівкові розрахунки проводяться без участі готівки, тобто, в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівковий платіжний обіг повністю проходить через банківські установи, в яких ведуться рахунки підприємств та організацій. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують відповідно відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що при використанні безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалужена мережа банківських установ. У них також зацікавлена і держава, не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту в країні.

Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються різними способами. Господарюючи суб’єкти самостійно обирають способи розрахунків та вказують їх при укладанні договорів. Різні
способи розрахунків пов’язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно
оформлений документ на переказ грошових коштів. Застосовуються відповідні способи безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме: платіжними дорученнями; платіжними вимогами; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями.

Види безготівкових розрахунків за способом здійснення представлені у вигляді схеми (рис. 1.2.2).

Рис.1.2.2. Безготівкові розрахунки підприємств за способом здійснення.

За питомою вагою у сукупному платіжному обороті перше місце в Україні займають розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення являє собою наказ підприємства або організації банку, що його обслуговує, про перерахування (або переказ) певної суми коштів зі свого розрахункового (поточного) рахунку на рахунок постачальника або іншого одержувача, зокрема бюджету, загально - державного цільового фонду тощо. Платіжні доручення використовуються: при розрахунках за отримані товари і надані послуги, якщо є посилання на документи, що підтверджують відвантаження товару або надання послуг, при погашенні кредиторської заборгованості, при перерахуванні авансів і попередньої оплати товарів та послуг, для платежів до бюджету і органам соціального страхування, для здійснення інших нетоварних операцій. Доручення виписується на бланку стандартної форми, де зазначаються: одержувач коштів, його адреса, найменування і місце знаходження банку, в якому відкрито рахунок, вид платежу (найменування товарів, робіт, послуг, інших платежів, за які перераховуються кошти), сума платежу. Доручення підписується посадовими особами підприємства. які мають право розпоряджатися банківським разу, сума платежу. Доручення підписується посадовими особами підприємства, які мають право розпоряджатися банківським рахунком, і скріплюється печаткою підприємства. До виписки платіжного доручення фінансова служба підприємства організовує перевірку обґрунтованості платежу, дотримання постачальником-одержувачем коштів договірних умов, до цієї роботи залучаються відповідні функціональні підрозділи підприємства (відділи постачання, виробничо-технічні служби, бухгалтерія, у необхідних випадках – юридичний відділ).

Платіжні доручення приймаються банком до виконання залежно від наявності коштів на рахунку платника, тобто якщо коштів недостатньо або вони відсутні, доручення повертаються без оплати. Доручення можуть представлятись в банк протягом 10 календарних днів з дня виписки.

Перевага розрахунків платіжними дорученнями полягає в тому, що вони є універсальною формою розрахунків і застосовується при розрахунках в межах країни і міждержавних постачаннях, за товарними і нетоварними операціями, для оплати отриманого товару і попередньої оплати, авансів тощо. У цій формі закладена можливість максимального наближення моментів відвантаження товару, виконання робіт, надання послуг та їх оплати, якщо доручення негайно здано в банк для перерахування коштів. Однак при використанні даної форми розрахунків немає гарантії належного платежу. Своєчасне надходження платежу залежить від платоспроможності покупця, але й від своєчасності виписки ним доручень банку на переказ коштів.

Платіжна вимога-доручення може застосовуватись в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин. Перша частина – це вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому згідно з договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг), в ній вказуються найменування і адреси постачальника і платника, найменування і місце знаходження банку постачальника і банку платника, найменування товару (робіт, послуг), сума коштів, яку повинен перерахувати платник. Друга частина платіжної вимоги-доручення - це доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку на рахунок одержувача. Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником (заповнюється перша частина) і надсилається покупцеві безпосередньо у комплекті з розрахунковими і відвантажувальними документами, які передбачені угодою сторін. У разі згоди оплатити платіжну вимогу-доручення платник заповнює другу частину цього документа і здає його (при наявності грошей на розрахунковому рахунку) в обслуговуючий банк для перерахування коштів.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника.

Причини недоплати платником вимоги-доручення з`ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту.

2. Організація аудиту безготівкових розрахунків.

2.1. Огляд нормативної бази.

Нажаль, в нашій країні нормативна база змінюється швидше, ніж того бажають бухгалтери та аудитори. Але, і особливо зважаючи саме на швидкість зміни нормативної бази, важливим є дотримання вимог законодавства. Адже недотримання може викликати як накладання штрафних санкцій на підприємство, так і на посадових осіб цього підприємства.

Для аудиту безготівкових розрахунків слід керуватися наступними нормативними актами:

1. ЗАКОН УКРАЇНИ від 27 березня 1991 року N887-XII „Про підприємства в Україні”, з змінами і доповненнями, внесеними Законами України, Декретами Кабінету Міністрів України

2. ЗАКОН УКРАЇНИ